Глосарій

від конфлікту до миру

В українській практиці існує низка словників та глосаріїв навколо конфлікту, тимчасово окупованих територій, відповідна термінологія орієнтована на НУО, журналістів, державних службовців. Такі словники, приміром, було підготовлено під егідою Міністерства з тимчасово окупованих територій та ВПО, Постійним представництвом президента в АР Крим, глосарії для ЗМІ. Існує термінологія навколо конфліктів в Україні (ситуації в ОРДЛО, незаконна окупації АР Крим та м. Севастополь), обумовлена українським законодавством, формулюваннями міжнародних структур. У поданні визначень, з огляду на цільові аудиторії, не було актуалізовано підходів Церков, релігійних організацій до конфліктів та процесів миробудування. Разом із тим, згідно з даними опитувань, близько 70% населення України вважає себе віруючими, церкви традиційно мають один з найвищих рівнів довіри серед українців, що вимагає комунікації світового досвіду та української офіційної позиції стосовно миробудування, в тому числі, і з релігійними спільнотами зрозумілою для останніх мовою.

Мета

Надання актуальної інформації  щодо комплексних процесів миротворення, попередження та врегулювання конфліктів, шляхом підготовки відповідного глосарію. Ревізія наявних термінів і визначень з питань миробудівництва у релігійній сфері. Глосарій містить посилання на українські закони, нормативно-правові акти, визначення понять в системі ООН, ОБСЄ стосовно процесів миротворення, миробудування.

Глосарій містить коректні посилання на документи, звіти міжнародних організацій, наукові, експертні видання. Завданнями відповідної роботи були:

  • визначення та актуалізація термінів в сфері комплексних процесів миротворення, попередження та врегулювання конфліктів;
  • ознайомлення з різними визначеннями та документами в цій сфері, які сформульовано з боку міжнародних організацій, гуманітарних організацій (терміни з документів ООН, ОБСЄ, РЄ);

Застосування і поширення глосарію має сприяти просвітницькій діяльності з питань миробудівництва серед релігійних спільнот України.

Коректне застосування відповідної термінології артикулює наративи миротворення, надасть учасникам проекту, широкій аудиторії (визначеним цільовим групам) можливість більш узгодженого вживання інформації, коректної термінології, формування конфлікт-чутливого підходу до оцінки ситуації в Україні (окупації, збройного конфлікту, відновлення єдності українського суспільства).

глосарій

А

Б

В

Г

Д

Е

Ж

З

І

К

Л

М

Н

О

П

Р

С

Т

Релігії про мир і війну

Богослов’я війни і миру в Православній церкві

Починаючи з 2014 р. (окупації Криму і початку військових дій на Донбасі) тема «війни і миру» стала надзвичайно актуальною для української держави, суспільства та церков. Підтримка керівництвом Російської православної церкви агресивної політики Російської федерації щодо України спонукала дослідити ставлення Православної церкви до війни як явища та участі в ній своїх вірних.

Читати далі »

Війна і мир в ісламі

Ісмагілов Сергій Валерійович – кандидат філософських наук,Голова Українського центру ісламознавчих досліджень, викладач в Institute of Knowledge Integration,Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма». Іслам – релігія миру.

Читати далі »

Мир у протестантизмі

Роман Павлович Соловій,доктор філософських наук, доцент,керівник Східноєвропейського інституту теології У підходах до розв’язання проблеми війни і миру діячі європейської Реформації в цілому продовжували мислити у

Читати далі »

Витяги із документів Церков, релігійних організацій стосовно питань миротворення

79. … Очевидно, що війна не є ще викорінена з людської поведінки. Отож, доки існуватиме загроза війни і не буде відповідної міжнародної влади, заосмотреної в успішну силу, доти не можна буде відказати урядам права на слушну оборону, якщо будуть вичерпані всі засоби мирової угоди. Тому до правителів держав і тих, хто несуть частинну відповідальність за публічні справи, належить й обов’язок дбати про благобут доручених собі народів, і ладнати такі важливі справи з великою відповідальністю. Але інше діло вести мілітарні акції для слушної оборони народу, а інше – бажати підкорювати собі чужі нації. Ані воєнна потуга не вчиняє правосильним її мілітарного чи політичного вжитку. Та й з вибухом нещасної війни, між воюючими сторонами не все, тим самим, стається дозволеним.

Пастирська конституція про церкву в сучасному світі. Gaudium et Spes. Розділ 5. Про плекання миру і міжнародної спільности. Прийнята в 1965 році, під час ІІ Ватиканського собору. Докладніше див. в глосарії.

V. Теологічні та етичні міркування.

Етичні міркування ведуть до необхідних висновків про те, що, чітко визнаючи взаємну провину, і не санкціонуючи несправедливості, яку неможливо санкціонувати, відносини народів, а саме німців та поляків, слід змінити, а поняття та сутність примирення слід представити як незамінний чинник у політиці.

Східний меморандум Євангелічної церкви Німеччини, оприлюднений у 1965 р. Докладніше див. в глосарії.

Ми просимо вас, католицькі пастирі німецької нації, святкувати наше християнське тисячоліття по-своєму, чи то молитвами, чи спеціальним днем пам’яті. Ми будемо вдячні за кожен подібний жест. І ми також хотіли б попросити вас надіслати наші вітання та слова подяки німецьким євангельським братам, які борються спільно з вами та з нами, щоб знайти рішення наших проблем. У цьому найбільш християнському, але також дуже гуманному дусі, ми простягаємо свої руки вам, сидячи на лавках Заключного Собору. Ми вибачаємо і просимо вибачення. Тільки якщо ви, німецькі єпископи та отці Собору, візьмете наші простягнуті до вас руки як ознаку братерства, ми зможемо відсвяткувати своє тисячоліття найбільш християнським способом і в мирі.

Лист примирення від польських єпископів до німецьких єпископів, написаний під час ІІ Ватиканського собору, в 1965 р. Докладніше див. в глосарії.

Про права людини

a) Життя – це дар Господа, і право на життя гарантовано кожному. Обов’язком людей, суспільств і держав є захист цього права від будь-яких посягань, і життя не можна відняти, інакше як за приписами шаріату.

b) Забороняється вдаватися до таких засобів, які можуть призвести до знищення людства шляхом геноциду.

c) Збереження людського життя протягом часу, відпущеного Господом, є обов’язком, запропонованої шаріатом.

d) Фізична недоторканність є гарантованим правом. Держава зобов’язана охороняти його, і забороняється порушувати його, інакше як на підставі шаріату.

Стаття 3

a) У випадку застосування сили або збройного конфлікту забороняється вбивати таких мирних жителів, як люди похилого віку, жінки і діти. Поранені і хворі мають право на медичну допомогу; військовополонені мають право на отримання їжі, притулку і одягу. Забороняється спотворювати трупи. Обов’язково необхідно обмінюватися військовополоненими і організовувати відвідування або возз’єднання сімей, розлучених обставинами війни.

b) Забороняється вирубувати дерева, пошкоджувати посіви і вбивати худобу, руйнувати цивільні будівлі та споруди ворога шляхом обстрілу, підриву або за допомогою інших засобів.

Каїрська декларація прав людини в ісламі. Каїрська декларація прав людини прийнята в 1990 р. Докладніше див. в глосарії.

1. Церква Христова взагалі засуджує війну, вважаючи її наслідком зла та гріха у світі: «Звідки війни та чвари між вами? Чи не звідси — від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?» (Як. 4:1 [пер. І. Огієнка]). Будь-яка війна загрожує знищити творіння Боже й життя. Це особливо стосується війн із застосуванням зброї масового ураження, наслідки яких будуть жахливі не лише тому, що вони накличуть смерть непередбаченої кількості людей, а й тому, що для тих, хто залишиться живим, життя стане нестерпним. З’являться невиліковні хвороби, виникнуть генетичні зміни і стануться інші лиха, які катастрофічно вплинуть на наступні покоління. Вельми небезпечними видаються не тільки ядерні, хімічні, біологічні, а й інші види озброєнь, які створюють ілюзію переваги та панування над навколишнім світом. Подібні озброєння культивують атмосферу страху й недовіри та стають причиною нової гонки озброєнь.

2. Церква Христова, від самого початку сприймаючи війну як наслідок зла та гріха у світі, заохочує будь-які ініціативи й зусилля, спрямовані на її запобігання й усунення за допомогою діалогу та інших прийнятних засобів. Якщо ж війна стає неминучою, Церква продовжує молитися і пастирські піклуватися про своїх чад, які беруть участь у бойових діях заради захисту свого життя та свободи, докладаючи всіх зусиль заради якнайшвидшого відновлення миру та свободи.

3. Православна Церква рішуче засуджує різноманітні конфлікти та війни, що мають причиною фанатизм на релігійних засадах. Глибоку стурбованість викликає стійка тенденція примноження утисків і переслідувань через їхню віру християн та інших громад на Близькому Сході та в інших частинах світу, спроби викоренити християнства з його традиційної колиски. Тим самим наявні міжрелігійні та міжетнічні взаємини поставлено під загрозу, а багато християн змушені залишати місця свого мешкання. Православні всього світу співстраждають зі своїми братам-християнам і всіма, хто потерпає від гонінь у цьому регіоні, і закликають до створення остаточного та справедливого розв’язання проблем регіону.

Також засуджуються війни, що надихаються націоналістичними мотивами і призводять до етнічних чисток, змін державних кордонів та захоплення територій.

Місія Православної церкви в сучасному світі. Розділ Г. Мир і запобігання війни. Документ ухвалено в 2016 р. Докладніше див. в глосарії.

1. Господь як Цар правди (Євр. 7:23) викриває насильство і несправедливість (Пс. 10:5), засуджує нелюдське ставлення до ближнього (Мк. 25:41-46; Як. 2:15-16). У Його Царстві, яке відображається і є присутнім уже тут, на землі, у Його Церкві, немає місця ані для розбрату, ані для ворожнечі та нетерпимості (Іс. 11:6; Рим. 12:10).

2. У цьому питанні Православна Церква займає чітку позицію. Вона вірить, що Бог «створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні» (Діян. 17:26 [пер. І. Хоменка) і що у Христі «нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3:28 [пер. І. Хоменка]). На питання: «А хто мій ближній?» Христос відповів притчею про милосердного самарянина (Лк. 10:25-37), тим самим навчаючи нас долати всі бар’єри ворожнечі й упередження. Православна Церква сповідує, що кожна людина, незалежно від кольору шкіри, релігії, раси, статі, національності, мови, є створеною за образом та подобою Божою і має рівні права у суспільстві. Згідно зі своєю вірою, Православна Церква не визнає дискримінації за всіма  переліченими ознаками, яка передбачала би відмінність у гідності між людьми.

3. Церква, в дусі поваги до прав людини та рівноправного ставлення до людей, оцінює застосування цих принципів у світлі свого вчення про таїнства, сім’ю, місце обох статей у Церкві та про цінності церковного передання загалом. Церква має право проголошувати свідчення про своє вчення в громадському просторі.

Місія Православної церкви в сучасному світі. Розділ Д. Ставлення Православної Церкви до дискримінації. Документ ухвалено в 2016 р. Докладніше див. в глосарії.

Примирення – це процес, який ґрунтується на готовності до діалогу. Для подальшої успішної взаємодії один з одним необхідно зрозуміти особливості та мотивацію іншої сторони. І діалог, як форма безпосереднього пізнання, є найкращим інструментом для порозуміння, розвінчання міфів і пропагандистських образів, усунення стереотипів. У прямому спілкуванні під час діалогів ми маємо змогу зустрічатися з реальними людьми, а не όбразами, сформованими телебаченням, лідерами думок у соціальних мережах чи цілеспрямованою пропагандою. Пізнання справжньої позиції людей – на чому будуються їхні переконання, що насправді вони думають і як діятимуть у тих чи інших ситуаціях – дозволяє нам самим краще зрозуміти, як нам діяти в ситуації, що склалася. Діалог – це не те саме, що переговори. Його учасники не повинні прагнути за будь-яку ціну переконати іншого у своїй правоті чи намагатися досягнути спільного рішення задля його подальшого втілення. Натомість діалог має на меті зрозуміти бачення іншої сторони та з’ясувати, які очікування, побоювання чи стереотипи впливають на формування її позиції.

Стратегія участі Церков і релігійних організацій у миробудуванні «Україна – наш спільний дім». Розділ 2.1. Діалог. Документ було прийнято Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій у 2017 році. Докладніше див. в глосарії.

Зважаючи на людські страждання від нескінченних війн у багатьох країнах ісламського світу, дійсно ісламські організації закликають до миру та миротворчої діяльності, до діалогу й розв’язання конфліктів, відповідності до ісламських уявлень про справедливість. Мусульмани України, постраждавши від наслідків окупації Криму та Донбасу, солідарні з одновірцями цих українських теренів та виступають за якнайскоріше відновлення справедливості, зокрема й територіальної цілісності України. Шаріат визначає певні правила війни, вимагає гуманного ставлення до цивільного населення та військовополонених, збереження природного середовища та наявної інфраструктури, а також забороняє катування. Іслам виступає за ліквідацію зброї масового ураження — ядерної, хімічної, бактеріологічної — в усьому світі.

Соціальна концепція мусульман України. Розділ 10. Війна і мир в ісламі. Прийнята в 2017 р. Докладніше див. в глосарії.

§46 Історично Православна Церква ніколи не наполягала на строго пацифістській відповіді на війну, насильство чи гноблення; вона також не забороняла вірянам служити в армії чи поліції. Прикладом цього є святі з числа воїнів, безліч яких були прославлені Церквою як мученики. І все-таки Православна Церква ніколи не розробляла жодної «теорії справедливої війни», що прагнула б заздалегідь, на основі певних абстрактних принципів, виправдати й морально схвалити застосування державою насильства в разі дотримання низки загальних критеріїв. Справді, вона ніколи не вважала війну «священною» чи «справедливою». Натомість, Церква просто визнала неминучу трагічну реальність того, що гріх іноді вимагає болісного вибору поміж потуранням насильству та застосуванням сили з метою покласти йому край, – навіть якщо Церква не перестає молитися за мир, і навіть коли знає, що силовий примус завжди є морально недосконалою відповіддю на будь-яку ситуацію. Це означає, що ніхто – навіть якщо він покликаний на військову службу – з морального погляду не повинен вважати своїм обов’язком участь у діях, які, на його переконання, суперечать правді та заповідям Євангелія. Християнська совість завжди має панувати над імперативами національних інтересів. Найперше, християнин має завжди пам’ятати, що ті дії, які вважаються терористичними актами, коли вони скоєні поодинокими особами або організованими угрупованнями, – наприклад, довільне вбивство невинних громадян заради просування політичної мети, – не стають морально прийнятними, якщо вони здійснюються офіційно визнаними державами або з використанням передових військових технологій. Справді, можна стверджувати, що однією з визначальних рис сучасної війни є ефективне поєднання стратегій ведення бойових дій і навмисного терору щодо цивільного населення.

§49 Для православних християн шлях миру, діалогу й дипломатії, прощення і примирення завжди кращий від застосування насильства, страти, поліцейської або військової сили. Найвищий вияв християнської святості у відповідь на насильство, мабуть, можна побачити в тих, хто день у день прагне до порозуміння та поваги між людьми, до запобігання конфліктам, возз’єднання тих, кого розлучили, пошуку економічних і соціальних механізмів пом’якшення проблем, що часто призводять до насильства, а також у тих, хто підтримує стражденних і маргіналізованих. Це стосується й тих, хто присвячує себе викоріненню духовних першопричин насильства в собі та в інших. Тому наш Господь і сповіщає: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Мт. 5:9). Промовляючи «Отче наш», ми приймаємо покликання «дітей Божих» бути миротворцями у своїх родинах і місцевих громадах, старанно працювати заради запобігання насильству й війні та лікувати таємні рани в нас самих і в інших людях. Як говорить св. Василій, «не можу сам себе переконати, що без взаємної любові з іншими і без старання, у міру сил моїх, перебувати в мирі з усіма, можна мені гідно іменуватися рабом Ісуса Христа». І також додає: «Ніщо так не властиво християнинові, як бути миротворцем».

Соціальна доктрина Православної Церкви — «За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної Церкви». Розділ V. Війна, мир і насильство. Документ ухвалено в 2020 році. Докладніше див. в глосарії.