Мир для християн є однією із ключових цінностей. Наприклад, Богослужіння за візантійським обрядом розпочинається мирною єктенією: «В мирі Господеві помолімося, за мир з висот, за мир всього світу…»
Конфлікт і, як наслідок, потреба в миротворчості, сягають так далеко в історію людства, до часів, коли Каїн, син Адама та Єви, убив свого брата Авеля. Відтоді виникають конфлікти між племенами та націями, а нині – між профспілками та керівництвом, студентами та шкільними адміністраціями і, на жаль, нерідко – між фракціями в церквах чи деномінаціях, та навіть у сім’ях.
Тому на сьогодні існує велика потреба в людях, які можуть грати роль миротворця: чи то між націями, чи то між працівниками та керівництвом, чи то студентами та адміністраціями. Ми повинні бути вдячні всім людям, які прагнуть бути миротворцями на різних рівнях суспільства.
«Словесною іконою» Царства Божого є Нагірна проповідь, а, зокрема, Блаженства, проголошені Христом, серед яких: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. (Мт. 5, 9).
Однак цей біблійний термін в Україні звучить аналогічно до терміну «миротворці», який використовують в українському законодавстві щодо учасників миротворчих місій під егідою ООН (UN peacekeeping missions). Хоча обидва ці терміни позначають цілком різні поняття.