Попри століття існування концепції «справедливої війни» у християнській традиції, стало формуватися поняття «справедливого миру». Що повинно посприяти розв’язанню етичного парадоксу справедливої війни — санкції на вбивство заради припинення вбивства. У християнській традиції мир завжди розглядався як особлива цінність.
Мир – це дар Божий. Це не тільки відсутність війни; миру неможливо досягнути без захисту добра людей, вільного спілкування між ними, пошани до гідності людини і народів, постійної підтримки братерства. Мир є ділом справедливості й плодом любові.
Збереження миру – обов’язок кожної людини, а зокрема, християнина. Кожен покликаний до того, щоб зробити свій внесок у зміцнення та реалізацію миру через конкретні жести миру – в сім’ї, на роботі, у спільнотах, у громадському житті, у національних і міжнародних організаціях.
Концепція справедливого миру має кілька визначальних елементів. Отже, «справедливий мир» ґрунтується на конкретному розумінні слова «мир». У загальному вжитку, поняття «мир» зазвичай відноситься до політичних умов, які є протилежними війні. Однак у традиції справедливого миру це поняття має радикально інше значення – це соціальна умова гармонії, цілісності, повноти, процвітання, добробуту та спокою. Це стан соціального благополуччя, в якому всі відносини між людством, Богом і Його творінням впорядковані справедливо і в якому задовольняються основні потреби людей. Тоді насильство розглядається як прояв зла, що заважає людям задовольняти свої основні потреби або підриває соціальні структури та відносини, необхідні для процвітання людини.
Концепція справедливого миру передбачає, що основним джерелом насильства у світі є структурний гріх, який іноді називають «структурним злом». Як визначає провідний прихильник теорії справедливого миру Терренс Дж. Рінне, структурний гріх або структурне зло «виходить за межі зла, яке роблять люди; воно поширюється на інституції та культурні норми чи звички, які посилюють несправедливість». Ці інститути та культурні норми можуть мати політичний характер, пов’язаний із прямим пригніченням груп чи народів через державну владу. Але вони також можуть мати й економічний характер, приймаючи форму несправедливих систем економічної організації, які систематично перерозподіляють багатство у такий спосіб, що завдає шкоди людям, не даючи їм задовольнити свої основні потреби.
Концепція справедливого миру припускає: якщо миру загрожує насамперед структурне зло, то для забезпечення справжнього миру потрібно ліквідувати це зло. Логічно – коли несправедливі політичні, економічні та соціальні структури завдають шкоди людям, їх потрібно реформувати, аби вони були справедливішими або ж, якщо вони виявляться непоправними, просто замінені новими, більш справедливими структурами. З огляду справедливого миру, існує тісний і неминучий зв’язок між миром та справедливістю. Природа цього зв’язку найточніше відображена у вислові Папи Павла VI: «Хочеш миру, працюй заради справедливості».