Санкції – багатозначний правовий термін, походить від лат. слова «sanctio», що означає непорушну постанову. У контексті заходів з миробудівництва, санкції є засобом тиску/ впливу задля обмеження дій однієї з сторін конфлікту. В Україні у 2014 р. прийнято Закон «Про санкції», в якому визначено, що держава може застосовувати «спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів громадян України, суспільства» [1]. У міжнародно-правовій сфері санкції є інструментом впливу/покарання держави, що порушила засади міжнародного права. В умовах російсько-української війни міжнародними партнерами України застосовано низку санкцій (обмежень) економічного і політичного характеру по відношенню до Російської Федерації.
Мета санкцій – примус до зміни поведінки, яка порушує мир та становить загрозу міжнародній безпеці (дипломатія примусу), але не покарання винного у порушенні міжнародного права. Статті Глави VII Статуту ООН визначають дії організації, країн по відношенню загрози миру, порушень миру та актів агресії. Застосовуються заходи примусу до того, хто порушує міжнародний мир, які не відносяться до застосування воєнної сили, заходи можуть включати повне або часткове переривання економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин.
Міжнародні санкційні заходи застосовуються Радою Безпеки ООН, вони є вони обов’язковими до виконання усіма країнами-членами організції. Країни-члени ООН мають своє санкційне законодавство та можливості невійськового реагування на порушення міжнародного права в через застосування санкційних механізмів. До таких санкційних механізмів належать цілеспрямовані та загальні санкції. До загальних санкцій належать повні економічні блокади або ембарго. До цілеспрямованих санкцій належать ті, що застосовуються проти конкретних осіб, підприємств чи секторів економіки. Цілеспрямовані санкції запроваджуються з метою впливу саме на політичні еліти, на тих юридичних осіб або на ті сегменти економіки, які несуть відпові- дальність за поведінку, що порушує міжнародні норми, або сприяють її продовженню. Водночас цілеспрямовані санкції мають бути розраховані таким чином, щоб мінімізувати вплив на населення країни-порушника та треті країни. (Політика щодо Криму. Рекомендації (посібник) / Тищенко Ю., Каздобіна Ю., Горобчишина С., Дуда А.; За заг. ред. Ю. Тищенко. — Київ: ТОВ «Агентство» Україна», 2018. — 88 с. – більш детально дивись розділ про санкції).
__________________________________________________________