Каїрська декларація прав людини в ісламі – спільний міжнародний документ, прийнятий 5 серпня 1990 року в Каїрі на з’їзді міністрів закордонних справ Організації ісламського співробітництва. Каїрська декларація спрямована на визначення прав людини згідно з ісламським шаріатом, і має рекомендаційний характер для держав ОІС. Права людини, визнані в декларації, частково дублюють права, описані в Загальній декларації прав людини ООН (1948 р.), але наявність цих прав аргументується під кутом зору ісламського богослов’я. Зі свого боку, міжнародна спільнота не сприйняла цей документ, оскільки він є вузькоконфесійним і пропонує деякі положення, що вважаються дискримінаційними в сучасному міжнародному праві.
Каїрська декларація складається з Преамбули та 25 статей, частина з яких (зокрема, статті 10, 24 та 25) проголошують першість ісламу як релігії та шаріату як джерела нормотворчості, тоді як інші стосуються більш практичних питань – прав людини загалом, прав жінки, освітніх прав, заборони на тортури та взяття заручників тощо. Деякі статті повністю чи частково стосуються збройних конфліктів. Зокрема, стаття 3, яка цитується в додатку, присвячена правилам ведення війни, стаття 11 засуджує колоніалізм і закликає всі держави сприяти боротьбі колонізованих народів проти окупації, стаття 20 забороняє незаконне позбавлення волі та тортури, медичні та наукові експерименти над людьми.
Каїрська декларація прав людини в ісламі стала одним з важливих документів для ісламського світу, поставивши питання про мусульманський погляд на права людини. Згодом ці питання підіймалися і в інших документах, зокрема, в Арабській хартії про права людини, яка набрала чинності в 2008 році, після того, як її ратифікували 7 арабських держав (на сьогодні вже 14 держав ратифікували цей документ, хоча він так само не був сприйнятий міжнародною спільнотою поза ісламським світом).