Інтеграція (національні меншини, групи) лат., поповнення, відновлення – динамічний процес об’єднання в єдине спільне ціле різних соціальних складових. Інтеграція сприяє ефективній участі всіх членів різноманітного суспільства в економічному, політичному, соціальному й культурному житті та підтримує інклюзивне відчуття приналежності на національному та локальному рівнях усіх членів суспільства. Процесу інтеграції потребують від держави політику, спрямованих на створення суспільства, в якому поважається різноманітність, і кожен, у тому числі всі члени етнічних, мовних, культурних або релігійних груп, робить внесок у створення та підтримку спільної та інклюзивної громадянської ідентичності. Суспільство в цілому отримує користь від такої політики. Цей процес може викликати зміни в культурах більшості та меншин. Інтеграція багатонаціональних суспільств, а не інтеграцію меншини в конкретне суспільство (Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств, Листопад 2012 р.).
Інтеграція на національному рівні, так і на регіональному та місцевому рівнях на звільнених територіях передбачає:
- Цілісну економічну систему – «одна держава, одна економіка»;
- Забезпечення умов для мирного співіснування, а не сегрегації між нині підконтрольними територіями та ТОТ, а згодом реінтегрованими воєдино територіями;
- Модель управління на території ОРДЛО, що базується на делегуванні повноважень у рамках децентралізації, реалізації прав та свобод громадян України, які проживають на ТОТ, фокусування політики на забезпеченні потреб громадян, але не потребах “самопроголошених утворень” на ТОТ;
- Забезпечення умов для створення єдиного соціо-гуманітарного простору в усій Україні – «єдність у різноманітті» – на основі поваги до прав людини, зокрема, прав національних меншин, корінних народів та інтеграційної ролі української мови.