Люстрація – (lustratio – очищення через. лат) – в міжнародній практиці немає єдиного визначення терміну, в той же час в ЄС розглядається й в контексті декомунізації осіб, які не вчинили кримінально караних злочинів під час комуністичного тоталітарного режиму, але які обіймали високі посади за колишніх тоталітарних комуністичних режимів і підтримували їх. У Резолюції 1096 (1996), ПАРЄ пропонуються такі принципи для люстраційних заходів як:
- кримінальні діяння, вчинені особами за тоталітарних режимів, повинні переслідуватись та каратись відповідно до кримінального права. Якщо ж кримінальним законодавством установлено строки давності щодо певних злочинів, то такі строки можуть бути подовжені, оскільки «це є суто процесуальним, а не матеріальним питанням»;
- у випадку люстраційних діянь, які не містять ознак злочину, люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо відповідають таким критеріям:
– дотримання принципу індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному випадку;
– гарантування права на захист, презумпції невинуватості та права на оскарження у суді.
Люстрація в Україні не застосовувалася як напрям декомунізації, але стосувалася очищення влади, як подолання наслідків діяльності “режиму Януковича”, так, очищення влади – встановлена законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі – посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах.