Біблійні читання

Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).

Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись:
горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.

У той час дійшла чутка до Ірода четвертовладника про Іісуса
і сказав прислужникам своїм: це Іоанн Хреститель; він воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
Бо Ірод взяв Іоанна, зв’язав його і посадив у темницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
тому що Іоанн говорив йому: не можна тобі мати її.
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
Під час святкування дня народження Ірода дочка Іродіади танцювала перед зібранням і догодила Іродові,
тому він поклявся дати їй, що б вона не попросила.
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя.
І засмутився цар, але, ради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
І послав відсікти голову Іоанну в темниці.

Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти; і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його; інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
Коли ж зійшло сонце, зів’яло, і, не маючи кореня, засохло; інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його; інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.

Коли вони про це говорили, Сам Іісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
Вони схвилювались і злякались, думаючи, що бачать духа.
Але Він сказав їм: що хвилюєтесь, і для чого такі думки входять до сердець ваших?
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам; доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

У той час проходив Іісус в суботу засіяними ланами; учні ж Його зголодніли і почали зривати колоски і їсти.
Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: ось учні Твої роблять, чого не годиться робити в суботу.
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби предложення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священникам?
Або, хіба ви не читали в законі, що по суботах священники в храмі порушують суботу, однак невинні?
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму;
коли б ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6), то не осудили б невинних,
бо Син Людський є господар і суботи.

І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.
Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?
І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують; і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.

І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.
Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його, Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм, Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.

І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.
Учні Його запитали в Нього: Равві! хто согрішив, він чи батьки його, що сліпим народився?
Іісус відповів: ні він не согрішив, ні батьки його, а це для того, щоб явились на ньому діла Божі.
Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; приходить ніч, коли ніхто робити не може.
Доки Я в світі, Я світло світові.
Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив слиною суміш і помазав сумішшю очі сліпому,
і сказав йому: іди, умийся в купальні Сілоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!
При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.
Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?
Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.
І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.