Біблійні читання

Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.
І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх; тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.

Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каіафа, і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.
Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.
Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?

Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч нареченому.
П’ять з них були мудрі, а п’ять нерозумні.
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
Мудрі ж разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.
А як наречений затримався, то всі задрімали і поснули.
Опівночі ж почувся крик: ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.

І, вийшовши, Іісус ішов від храму; і підійшли учні Його, щоб показати Йому будівлі храму.
Іісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
Коли ж сидів Він на горі Єлеонській, то підійшли до Нього учні на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде? і яка ознака Твого пришестя і кінця віку?
Іісус сказав їм у відповідь: бережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато прийдуть під іменем Моїм, і будуть казати: «я Христос», і багатьох спокусять.

Тоді Іісус почав говорити до народу і учнів Своїх і сказав: на Мойсеєвому сідалищі сіли книжники та фарисеї; отож все, чого вони кажуть дотримуватися, дотримуйтеся і робіть; а по ділах їхніх не робіть, бо вони говорять і не роблять: зв’язують тяжкі ноші, які незручно носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть ворухнути їх; всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширяють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї; також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах і вітання на народних зібраннях, та щоб люди звали їх: учителю! учителю!
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель – Христос…

Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.

І коли Він прибув на інший берег, в країну Гергесинську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
І ось, вони закричали: що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.

Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці найняти робітників у свій виноградник.
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника; а коли вийшов він коло третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла, і сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і що належатиме, дам вам. Вони пішли.
А як вийшов він знову коло шостої і дев’ятої години, зробив те саме.
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого, і що належатиме, отримаєте.

Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).
І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю.

У той час учні підійшли до Іісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
Іісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
Отже, хто умалиться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному; і хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині.
Горе світові від спокус, бо потрібно прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.