Читання 27 липня

Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.

Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.

І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.

Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.

І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх; тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.

Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).

Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.

І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.

Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?

І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.

На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.

Був тоді у них відомий в’язень, званий Варавва; отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?

Бо знав, що видали Його через заздрість.

Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.

Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.

Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп’ятий.

Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп’ятий.

Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.

Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.

Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію*, зібрали на Нього весь полк і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю; і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський! і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп’яття.

Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.

І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.

А ті, що розп’яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;

і, сидячи, стерегли Його там;

і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.

Тоді розп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми

і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього; уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.

Також і розбійники, розп’яті з Ним, ганьбили Його.

З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.

А близько дев’ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.

І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити; а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.

Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з’явились багатьом.

Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.

Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому; між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.

Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім’я Йосиф, який також вчився в Іісуса; він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло; і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею* і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.

Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.

На другий день, що після п’ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну; отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.

Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.

Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

Євангеліє від Матфея

Глава 27