Читання 18 липня

Читання дня

Євангеліє

У той час учні підійшли до Іісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?

Іісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.

Отже, хто умалиться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному; і хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині.

Горе світові від спокус, бо потрібно прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.

Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний;

і якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогняну.

Дивіться, не зневажайте жодного з малих цих: бо кажу вам, що Ангели їх на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного.

Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.

Як вам здається? Коли хто мав би сто овець, і одна з них заблукала, то чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблудилася?

І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ятьох, які не заблудилися.

Так, нема волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.

Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого; якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилось кожне слово; якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то хай він буде тобі, як язичник і митар.

Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.

Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я посеред них.

Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи! скільки разів прощати брату моєму, який согрішає проти мене? чи до семи разів?

Іісус говорить йому: не кажу тобі: до семи, але до семидесяти разів по сім.

Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити; тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.

Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому.

Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв**, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.

Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі.

Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу.

Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.

Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.

Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?

І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.

Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

Євангеліє від Матфея

Глава 18

Апостол

І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, бо я розсудив бути серед вас не знаючим нічого, крім Іісуса Христа, і то розп’ятого, і був я у вас у немощі і в страсі, і у великому трепеті.

І слово моє і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні духа і сили, щоб віра ваша утверджувалась не на мудрості людській, а на силі Божій.

Мудрість же ми проповідуємо між досконалими, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминущих; а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог раніше віків для слави нашої, якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розп’яли б Господа слави.

Але, як написано: не бачило того око і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (Іс. 64,4).

Нам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух все проникає, і глибини Божі.

Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.

Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, що і сповіщаємо не від людської мудрості вивченими словами, а вивченими від Духа Святого, духовне  розмислюючи з духовними.

Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може розуміти, тому що про це треба судити духовно.

Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.

Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христовий.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла

Глава 2

Старий Заповіт

А для Твоїх побожних було велике світло. Їхній голос, чуючи, та вигляду не бачачи, оскільки й ті не потерпіли, назвали блаженними, бо тим, що зазнали образу, хоч не за вчинки зла, дякували і молилися, щоб прийшла милість.

 Задля цього Ти подав вогнем палаючий стовп, як вождя невідомого походу, і нешкідливе сонце для шляхетного мандрування.

 Адже вони, що замкнені, стерегли Твоїх синів, через яких нетлінне світло закону мало бути подане вікові, гідні бути позбавленими світла, щоб їх стерегли в темряві.

 Коли вони радили вбити немовлят побожних, і коли одна дитина була відкладена і врятувалася, Ти на їхнє оскарження забрав безліч дітей, і Ти одностайно вигубив у великій воді.

 Та ніч наперед стала відома нашим батькам, щоб раділи, знаючи впевнено, яким клятвам повірили.

 Від Твого народу прийнято спасіння праведних і вигублення ворогів.

 Адже чим Ти помстився на ворогах, цим, прикликавши, нас Ти прославив.

 Бо скрито приносили жертву побожні раби добрих і в однодумності заповідали закон Божественного характеру, щоб вони так прийняли святощі добра і зла, вже наперед співаючи батьківські похвали.

 А напроти зазвучав немилозвучний крик ворогів, і розносився плаксивий голос тих, що оплакували дітей.

 І раб разом із володарем, мучений подібною помстою, і простий із царем, – терплячи те саме, усі ж однаково мали – незліченних мертвих в одному смертному імені. Бо не вистачало живих для поховання, тому що в одну хвилину їхній найшляхетніший рід був знищений.

 Коли вони в усе не вірили через чародійство, через знищення первородних визнали, що народ є Божим сином.

 Бо коли тиха мовчанка охопила все, і ніч у власному поспіху була при півночі, прийшло Твоє всесильне слово з неба, із царських престолів, строгий вояк посеред землі вигублення, несучи Твій нелицемірний наказ, як гострий меч,  і, піднявшись, наповнив усе смертю; і він сягав аж до неба, хоча стояв на землі.

 Тоді раптово привиди страшних снів їх перелякали, і постали несподівані страхи, і кожний, кудись кинений напівживим, об’являв, з якої причини помирав.

 Бо сни, що їх лякали, це вказали наперед, щоб не були несвідомі, через що гинуть, терплячи зло.

 Випробування смерті доторкнулося і до праведних, і в пустелі було побиття багатьох. Але недовго продовжувався гнів.

 Бо непорочний чоловік, поспішивши, воював, принісши зброю власного служіння, молитву і надолуження ладану. Він став напроти гніву і поклав кінець нещастю, показавши, що є Твоїм рабом.

 А поборов він гнів не силою тіла, не силою зброї, але підкорив мучителя, згадуючи слова клятви батьків і завіту.

 Бо вже як разом купами полягли, він, ставши між мертвими, обірвав напад і обірвав дорогу до живих.

 Бо на довгому одязі був увесь світ, і слава батьків на чотирьох рядах різьблених каменів, і Твоя величність на діадемі його голови.

 Перед цими губитель відступив, цього побоявся. Бо одна проба гніву була достатня.

 

Книга премудрості Соломона, глава 18.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії