Біблійні читання

Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Яковлева і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Його.
І дуже рано, в перший день тижня, як сходило сонце, прийшли до гробу,
і говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?
І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.
І, увійшовши у гроб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.
А він каже їм: не жахайтеся; Іісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого; Він воскрес; Його нема тут. Ось місце, де Його положили.
Але йдіть, скажіть учням Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї; там Його побачите, як Він сказав вам.

Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.
Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
І первосвященники звинувачували Його багато в чому.
Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.
Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, – прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?

І коли виходив Він з храму, один з учнів Його сказав Йому: Учителю! подивись, які камені і які будівлі!
Іісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
І коли Він сидів на горі Єлеонській проти храму, то Петро, і Яків, і Іоанн, і Андрій запитали Його на самоті:
скажи нам, коли це буде, і яка ознака, коли все це має статись?

І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обніс огорожею, і викопав винотоку*, і збудував башту, і, віддавши його виноградарям, відлучився.
І послав у свій час до виноградарів слугу – одержати від виноградарів плоди з виноградника.
Вони ж, схопивши його, били, і відіслали ні з чим.
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відпустили з безчестям.
І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали.
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець; ходім, уб’ємо його і спадщина буде наша.

І, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.
Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, хай підуть у селища і куплять собі їжу.
Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.

Коли наблизились до Ієрусалима, до Віффагії та Віфанії, до гори Єлеонської, Іісус посилає двох з учнів Своїх і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ніхто з людей не сідав; відв’язавши його, приведіть.
І якщо хто скаже вам: що це ви робите? – відповідайте, що він потрібний Господу; і відразу пошле його сюди.

Вийшовши звідти, приходить у краї Іудейські за Іорданською стороною. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову вчив їх.
Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розлучатися з жінкою?
Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
Вони сказали: Мойсей дозволив писати розвідний лист і розлучатись.
Іісус відповів їм: через жорстокосердість вашу він написав вам цю заповідь.
На початку ж творіння, Бог створив чоловіка і жінку (Бут. 1,27).
Тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє однією плоттю; так що вони вже не двоє, а одна плоть (Бут. 2,24).
Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.

І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:
одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.
І з’явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.
При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
І з’явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.

У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:
жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.
І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.