Читання дня
Євангеліє
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити;
але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.
Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.
І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.
І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).
По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.
І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;
і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.
Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.
Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.
І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.
Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.
І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.
Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.
Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.
Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.
Євангеліє від Марка, Глава 14
Апостол
Для мене втім зайва річ писати вам про допомогу святим,
бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонцями, що Ахаія приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох.
А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані,
і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в соромі,– не кажу «ви»,– похвалившись з такою впевненістю.
Тому вважав я за потрібне впросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і заздалегідь потурбувались, щоб сповіщене вже благословіння ваше було готове як благословіння, а не як побор.
При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.
Кожен вділяй з ласки серця, не з гіркотою серця і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог.
Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і у всьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло.
Як написано: розтратив, роздав убогим; правда його перебуває повік.
Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб в їжу, подасть щедрість посіяному вами і примножить плоди правди вашої,
так щоб ви були багаті всім на всяку щедрість, яка через нас викликає подяку Богові.
Бо діло служіння цього не тільки доповнює вбогість святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові;
бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з ними та з усіма,
молячись за вас з прихильності до вас, за дуже щедру у вас благодать Божу.
Дяка Богові за невимовний дар Його!
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 9
Старий Заповіт
У трьох пожаданою була моя душа, і це є гарним перед Господом та людьми: єдність братів, любов ближніх, жінка і чоловік, що живуть разом.
А три роди людей зненавиділа моя душа і дуже ображена їхнім життям: бідним, що гордий, і багатим, що брехливий, старим, що перелюбний, якому бракує розуму.
Ти в молодості не зібрав, то як знайдеш у твоїй старості?
Який гарний для сивини суд, і старцям – знати раду.
Яка гарна мудрість старців, а розуміння та рада – прославлені.
Вінець старих – велика досвідченість, і їхня похвала – Господній страх.
Дев’ять задумів я назвала блаженними в серці й десятий викажу язиком. Людина, що веселиться дітьми, яка живе і бачить падіння ворогів.
Блаженний, хто живе з розумною жінкою, і який не посковзнувся язиком, і котрий не служив негідному себе.
Блаженний, який знайшов розумність, і хто мовить до вух слухачів.
Який великий той, хто знайшов мудрість, але він не є понад тим, що боїться Господа.
Господній страх усе перевищив, хто його тримається, до чого прирівняється?
Господній страх — початок його любові, а віра — початок приставання до нього.
Завдай мені всяку рану, та не рану серця, і всяке лукавство, та не лукавство жінки,
усяку скорботу, та не скорботу тих, що ненавидять, і всяку помсту, та не помсту ворогів.
Немає голови понад голову змії, і немає гніву понад гнів жінки.
Вважатиму за краще співжити з левом і змієм, ніж співіснувати з поганою жінкою.
Лукавість жінки змінює її вигляд і затемнює її обличчя, як у ведмедиці.
Посеред своїх ближніх сидітиме її чоловік і голосно гірко застогне.
Мале всяке зло супроти злоби жінки, на неї нехай упаде жереб грішного.
Піщаний хід під ногами старця, такою є язиката жінка для мовчазного чоловіка.
Не припадай до краси жінки і не жадай жінки.
Гнів, безсоромність і великий сором, якщо жінка втримує свого чоловіка.
Погана жінка – упокорене серце, смутне обличчя і рана серця. Знесилені руки і ослаблені коліна – та, що не чинить блаженним свого чоловіка.
Початок гріха від жінки, і через неї ми всі вмираємо.
Не дай воді проходу, ані сміливості – лукавій жінці.
Якщо вона не ходить за твоєю рукою, відітни її від твого тіла.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 25.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії