Читання 14 серпня

Читання дня

Євангеліє

Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити;

але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.

І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.

Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?

Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.

Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.

Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.

Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.

Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.

І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.

Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.

У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.

І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,

і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?

І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.

І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.

Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.

І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.

Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?

Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.

Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.

І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.

І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.

І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.

Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.

І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.

І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).

По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.

Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.

І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.

Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.

І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.

І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.

І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;

і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.

Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?

Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.

І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.

І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.

І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.

Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.

І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.

Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.

І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.

А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.

Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.

Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.

Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.

Тоді, залишивши Його, всі повтікали.

Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.

Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.

І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.

Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.

Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.

Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.

І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:

ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.

Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.

Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?

Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?

Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.

Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?

Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.

І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.

Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника

і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.

Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.

Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.

Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.

Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.

Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.

 

Євангеліє від Марка, Глава 14

Апостол

Для мене втім зайва річ писати вам про допомогу святим,

бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонцями, що Ахаія приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох.

А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані,

і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в соромі,– не кажу «ви»,– похвалившись з такою впевненістю.

Тому вважав я за потрібне впросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і заздалегідь потурбувались, щоб сповіщене вже благословіння ваше було готове як благословіння, а не як побор.

При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.

Кожен вділяй з ласки серця, не з гіркотою серця і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог.

Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і у всьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло.

Як написано: розтратив, роздав убогим; правда його перебуває повік.

Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб в їжу, подасть щедрість посіяному вами і примножить плоди правди вашої,

так щоб ви були багаті всім на всяку щедрість, яка через нас викликає подяку Богові.

Бо діло служіння цього не тільки доповнює вбогість святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові;

бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з ними та з усіма,

молячись за вас з прихильності до вас, за дуже щедру у вас благодать Божу.

Дяка Богові за невимовний дар Його!

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 9

Старий Заповіт

У трьох пожаданою була моя душа, і це є гарним перед Господом та людьми: єдність братів, любов ближніх, жінка і чоловік, що живуть разом.

А три роди людей зненавиділа моя душа і дуже ображена їхнім життям: бідним, що гордий, і багатим, що брехливий, старим, що перелюбний, якому бракує розуму.

Ти в молодості не зібрав, то як знайдеш у твоїй старості?

Який гарний для сивини суд, і старцям – знати раду.

Яка гарна мудрість старців, а розуміння та рада – прославлені.

Вінець старих – велика досвідченість, і їхня похвала – Господній страх.

Дев’ять задумів я назвала блаженними в серці й десятий викажу язиком. Людина, що веселиться дітьми, яка живе і бачить падіння ворогів.

Блаженний, хто живе з розумною жінкою, і який не посковзнувся язиком, і котрий не служив негідному себе.

Блаженний, який знайшов розумність, і хто мовить до вух слухачів.

 Який великий той, хто знайшов мудрість, але він не є понад тим, що боїться Господа.

 Господній страх усе перевищив, хто його тримається, до чого прирівняється?

 Господній страх — початок його любові, а віра — початок приставання до нього.

Завдай мені всяку рану, та не рану серця, і всяке лукавство, та не лукавство жінки,

 усяку скорботу, та не скорботу тих, що ненавидять, і всяку помсту, та не помсту ворогів.

 Немає голови понад голову змії, і немає гніву понад гнів жінки.

 Вважатиму за краще співжити з левом і змієм, ніж співіснувати з поганою жінкою.

 Лукавість жінки змінює її вигляд і затемнює її обличчя, як у ведмедиці.

 Посеред своїх ближніх сидітиме її чоловік і голосно гірко застогне.

 Мале всяке зло супроти злоби жінки, на неї нехай упаде жереб грішного.

 Піщаний хід під ногами старця, такою є язиката жінка для мовчазного чоловіка.

 Не припадай до краси жінки і не жадай жінки.

 Гнів, безсоромність і великий сором, якщо жінка втримує свого чоловіка.

 Погана жінка – упокорене серце, смутне обличчя і рана серця. Знесилені руки і ослаблені коліна – та, що не чинить блаженним свого чоловіка.

 Початок гріха від жінки, і через неї ми всі вмираємо.

 Не дай воді проходу, ані сміливості – лукавій жінці.

 Якщо вона не ходить за твоєю рукою, відітни її від твого тіла.

 

Книга мудрості Ісуса,  сина Сираха, глава 25.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії