Читання 10 серпня

Читання дня

Євангеліє

Коли наблизились до Ієрусалима, до Віффагії та Віфанії, до гори Єлеонської, Іісус посилає двох з учнів Своїх і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ніхто з людей не сідав; відв’язавши його, приведіть.

І якщо хто скаже вам: що це ви робите? – відповідайте, що він потрібний Господу; і відразу пошле його сюди.

Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.

І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите? навіщо відв’язуєте осля?

Вони відповідали їм, як звелів Іісус; і ті відпустили їх.

І привели осля до Іісуса; і поклали на нього одяг свій; Іісус сів на нього.

Багато ж людей стелили свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встеляли ними дорогу.

І ті, які йшли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, вигукували: осанна! благословен, Хто йде в ім’я Господнє!

Благословенне грядуще в ім’я Господа царство отця нашого Давида! осанна у вишніх!

І ввійшов Іісус в Ієрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов з дванадцятьма до Віфанії.

На другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;

і, побачивши здалеку смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не настав час для збирання смокв.

 І сказав їй Іісус: віднині хай ніхто не споживає твоїх плодів довіку. І чули те учні Його.

Прийшли до Ієрусалима. Іісус, увійшовши в храм, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняльників, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав;

і не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.

І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр 7,11).

Почули це книжники і первосвященники і шукали, як би погубити Його, бо боялись Його, тому що весь народ дивувався Його вченню.

Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.

Уранці, проходячи мимо, побачили, що смоковниця всохла до кореня.

І, згадавши, Петро сказав Йому: Равві! дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.

Іісус, відповідаючи, говорить їм:

майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: підведись і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом,– буде йому, що тільки скаже.

Тому кажу вам: усе, чого попросите в молитві, вірте, що одержите,– і буде вам.

І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.

Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших.

Прийшли знову до Ієрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященники і книжники, і старійшини і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? і хто дав Тобі владу робити це?

Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.

Хрещення Іоаннове з небес було чи від людей? відповідайте Мені.

Вони міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?

а сказати: від людей – боялись народу, бо всі вважали, що Іоанн воістину був пророк.

І сказали у відповідь Іісусові: не знаємо. Тоді Іісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

 

Євангеліє від Марка,

Глава 11

Апостол

Ми ж, як співробітники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.

Бо сказано: у сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.

Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб не було обмовлене служіння,

але у всьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тісних обставинах,

під ударами, в темницях, у вигнаннях, в трудах, у бдіннях, в постах,

у чистоті, в розсудливості, у великодушності, в благості, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,

в слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,

в честі і безчесті, при доганах і похвалах: нас називають обманщиками, але ми вірні;

ми невідомі, але нас впізнають; нас вважають померлими, але ось ми живі; нас карають, але ми не вмираємо;

нас засмучують, а ми завжди радіємо; ми бідні, але багатьох збагачуємо; ми нічого не маємо, але всім володіємо.

Уста наші відкриті до вас, корінфяни, серце наше розширене.

Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно.

На рівну відплату,– кажу, як дітям,– будьте розширені і ви.

Не схиляйтесь під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного в світла з темрявою?

Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?

16 Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: оселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.

І тому вийдіть з середовища їхнього і відділіться, говорить Господь, і не доторкайтесь до нечистого; і Я прийму вас.

І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками, говорить Господь Вседержитель.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 6

Старий Заповіт

Дитино, якщо ти згрішив, то не продовжуй більше, і за твої попередні гріхи помолися.

 Втікай від гріха, як від обличчя змії, бо якщо продовжуватимеш, то вкусить тебе! Його зуби – зуби лева, що вбивають душі людей.

 Усякий гріх, немов двосічний меч: його рані немає вилікування.

Замішання і гордість спустошать багатство, так дім гордого буде спустошений.

Молитва бідного від уст аж до його вух, і його суд швидко приходить.

Хто ненавидить настанови на дорозі грішного, і хто боїться Господа, навертається в серці.

Сильний язиком знаний здалека, а хто розумний, знає, коли він посковзнеться.

Хто будує свій дім чужим маєтком є таким, як той, хто збирає каміння на свою гробницю.

Збір безбожних – сплетені коноплі, а їхній кінець – полум’я вогню.

 Дорога грішних вирівняна камінням, та на її кінці – рів аду.

 Хто береже закон, береже свій розум, і мудрість – повнота Господнього страху.

 Не буде напоумлений той, хто не здібний, а є здібність, що помножує гіркоту.

 Пізнання мудрого розмножиться, як потоп, і його рада – як джерело життя.

 Нутро безумного, як розбитий посуд, і він не втримає в собі жодного знання.

 Якщо розумний почує мудре слово, він його похвалить і до нього додасть. Почув той, хто віддається насолоді, і йому не сподобалося, тож кинув його за свою спину.

 Розповідь безумного, як тягар у дорозі, а на губах розумного знайдеться милість.

 На зборі шукатимуть уста розумного, і його слова роздумуватимуть у серці.

 Як знищений дім, така мудрість для дурного, і пізнання нерозумного – слова, що не встоять.

 Напоумлення для нерозумного – це пута на ногах і як кайдани на правій руці.

 Безумний у сміху підносить свій голос, а розумний чоловік легко трохи всміхнеться.

 Напоумлення для розумного, як золота прикраса і як прикраса на правому рамені.

 Нога безумного швидка до хати, а дуже досвідчена людина застидається обличчя.

 Безумний нахиляється до хати від дверей, а напоумлений чоловік стоятиме ззовні.

 Підслуховувати під дверима – необізнаність людини, а розумний буде пригнічений безчестям.

 Чужі уста розповідатимуть це, а слова розумних відважуватимуться як на вазі.

 Серце безумних – в їхніх устах, а уста мудрих – в їхньому серці.

 Коли безбожний проклинає противника, він проклинає свою душу.

 Шептун опоганює свою душу і буде зненавиджений у поселенні.

 

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 21.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії