Читання дня
Євангеліє
І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:
одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.
І з’явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.
При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
І з’явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.
І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.
Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.
І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.
Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.
Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?
Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:
де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.
Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.
Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.
І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.
Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.
Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?
І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.
І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.
І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:
хто прийме в ім’я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.
При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.
Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.
Бо хто не проти вас, той за вас.
І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,
де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,
де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,
де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.
Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.
Євангеліє від Марка,
Глава 9
Апостол
Тому, маючи з милості Божої таке служіння, ми не сумуємо,
але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть.
Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Іісуса, Господа, а ми – раби ваші для Іісуса,
тому що Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.
Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.
Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.
Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.
Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
то ж смерть діє в нас, а життя у вас.
Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,
знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.
Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється.
Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмежну вічну славу,
коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.
Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 4
Старий Заповіт
Робітник-п’яниця не розбагатіє, і хто погорджує малим, упаде через мале.
Вино і жінки відвернуть розумних, і хто пристає до розпусниць, буде дуже нерозсудливим.
Молі та черв’яки успадкують його, і нерозсудлива душа буде забрана.
Хто швидко вірить, легкий серцем, і хто грішить, переступає проти своєї душі.
Хто веселиться, злом буде пізнаний, а хто дивиться в обличчя з радістю, увінчує своє життя.
Хто володіє над язиком, житиме без війни, і хто ненавидить бесіду, зменшує в серці.
Ніколи не повториш слово, і ніщо тобі не зменшиться.
Не розповідай проти друга і ворога, і якщо немає тобі гріха, не відкривай.
Бо він тебе почув і тебе стерігся, і з часом тебе зненавидить.
Ти почув слово, нехай помре з тобою. Кріпися, щоб тебе не роздерло.
Від слова нерозумний погорджує так, як та, що породила дитину.
Як стріла, вкладена в стегно тіла, так слово в подолі безумного.
Картай друга, щоби часом не зробив, і якщо щось зробив, аби часом не додав.
Картай ближнього, поки не сказав, і якщо сказав, щоб не повторив.
Картай друга, бо обмова частою буває, і не вір кожному слову.
Є, хто спотикається, і не від душі, і хто не згрішив своїм язиком?
Картай ближнього раніше, ніж грозитиме, і дай місце законові Всевишнього.
Господній страх — початок сприймання, а мудрість до Нього має любов.
Пізнання Господніх заповідей — напоумлення життя, а хто чинить Йому миле, матиме як плід дерево безсмертності.
Уся мудрість – страх Господній, і в усій мудрості – виконування закону і пізнання його всесильності.
Слуга, що каже панові: Не вчиню тобі миле, якщо після цього вчинить, розгнівить того, що його годує.
Знання зла не є мудрістю, і рада грішників не є розумністю.
Є лукавство, і це гидота, і є безумний, якому бракує мудрості.
Кращий боязливий, що має менше розуму, ніж хто є надмірно розумним і переступає закон.
Є певне зло, і воно неправедне, і є хто повертає милість, щоб виказати суд. І є мудріший від суду праведних.
Є, хто чинить зло, похиливши голову в смутку, і в нього всередині повнота омани.
Він скриває обличчя і вдає глухого, де не буде знаний, тебе випередить.
І якщо через брак сили буде стриманий, щоб не грішити, якщо знайде час, учинить зло.
З вигляду пізнається чоловік, і від зустрічі обличчя пізнається розумний.
Одяг людини, сміх зубів і хода людини сповіщає про неї.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 19.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії