Біблійні читання

Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то увійшов у Капернаум.
У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким він дорожив.
Почувши про Іісуса, він послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
І вони, прийшовши до Іісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
Іісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи! не трудись, бо я недостойний, щоб Ти під покрівлю мою увійшов;
тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; а скажи тільки слово, і одужає слуга мій.

Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, сказав: Господи! помилуй сина мого; він у час нового місяця біснується і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь і часто у воду;
я приводив його до учнів Твоїх, та вони не змогли зцілити його.

У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелось Йому йти засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботи?
Іісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби предложення*, яких не можна було їсти нікому, крім священників, і їв, і дав тим, що були з ним.
І сказав їм: Син Людський є господар і суботи.

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті.
Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна.
Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть.

Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.
Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).
І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить, і сказав Йому диявол: Тобі дам владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи…

У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія кесаря, коли Понтій Пілат правив в Іудеї, Ірод був четвертовладником у Галілеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лісаній був четвертовладником в Авілінеї,
за первосвященників Анни і Каіафи, було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, в пустині.
І він проходив по всій околиці Іорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів…

У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.
І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
Коли ж вони були там, прийшов час родити Їй…

Коли минуло шість днів, Іісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.

І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишався там один.

…У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння, – тоді з’явився йому Ангел Господній…