Читання дня
Євангеліє
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обніс огорожею, і викопав винотоку*, і збудував башту, і, віддавши його виноградарям, відлучився.
І послав у свій час до виноградарів слугу – одержати від виноградарів плоди з виноградника.
Вони ж, схопивши його, били, і відіслали ні з чим.
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відпустили з безчестям.
І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали.
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець; ходім, уб’ємо його і спадщина буде наша.
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
Що ж зробить господар виноградника? – Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним;
це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).
І намагалися схопити Його, але побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш комунебудь догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? давати нам чи не давати?
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: що спокушаєте Мене? принесіть Мені динарій, щоб Мені бачити його.
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони сказали: кесаря.
Іісус сказав їм у відповідь: віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали Його, кажучи:
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, а дітей не залишить, то брат його хай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
Було сім братів: перший взяв жінку, і помер, не залишивши дітей.
Взяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
Іісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої?
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, а будуть, як Ангели на небесах.
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав Йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? (Вих. 3,6).
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
Один з книжників, слухаючи, як вони сперечалися, і побачивши, що добре Іісус відповідав їм, спитав Його: яка перша з усіх заповідей?
Іісус відповідав йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний;
і возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю,– ось перша заповідь! (Втор. 6,4–5).
Друга подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18). Іншої більшої за ці заповіді нема.
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і нема іншого, крім Нього;
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всеспалення і жертви.
Іісус, побачивши, що він розумно відповідав, сказав йому: недалеко ти від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
Продовжуючи вчити в храмі, Іісус говорив: як кажуть книжники, що Христос є Син Давидів?
Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
Отже, сам Давид називає Його Господом: як же Він Син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
сидіти спереду в синагогах і возлежати на першому місці на бенкетах,–
ці, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
І сів Іісус проти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
Прийшла одна бідна вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
Покликавши учнів Своїх, Іісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
бо всі клали з достатку свого, а вона від нестатків своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
Євангеліє від Марка,
Глава 12
Апостол
Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому.
Вмістіть нас. Ми нікого не скривдили, нікому не пошкодили, ні від кого не шукали користі.
Не на осуд кажу; бо я перед цим сказав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти і жити.
Я багато надіюсь на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.
Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, бо ми пригнічені були звідусіль: назовні – напади, всередині – страхи.
Але Бог, Котрий втішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу щирість до мене, то ж я ще більше зрадів.
Отже, якщо я засмутив вас посланням, не жалію, хоч і пожалів був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.
Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.
Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
Бо те саме, що ви засмутились заради Бога, глядіть, яку викликало у вас щирість, які перепрошування, яке обурення на винуватого, який страх, яке бажання, яку ревність, яке покарання! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.
Отже, якщо я писав до вас, то не ради кривдника і не заради скривдженого, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.
Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.
Отож я не лишився в соромі, якщо чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послушність усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.
Отож радію, що в усьому можу покластись на вас.
Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 7
Старий Заповіт
Господи, Батьку і Владико мого життя, не залиши мене в їхній пораді й не остав мене впасти в них.
Хто покладе бичування на моє розумування і напоумлення мудрості на моє серце, щоб не пощадили за мої незнання, і не минули їхні гріхи,
щоб не помножилися мої незнання, і мої гріхи не стали численними, і я не впав перед противниками, та не зрадів наді мною мій ворог, від яких далекою є надія твого милосердя?
Господи, Батьку і Боже мого життя! Не дай гордості моїм очам
і відверни від мене пожадання.
Хай пожадання живота і спілкування не охоплять мене, і не видай мене безсоромній душі.
Напоумлення вуст
Діти, послухайте напоумлення вуст, і хто береже, не схибить.
Грішник буде схоплений своїми вустами, і зневажливий і гордий спіткнуться об них.
Не клади клятви твоїми вустами і не призвичаюйся до називання Святого Імені.
Бо, як у раба, за яким завжди слідкують, не бракуватиме побоїв, так і той, хто клянеться і обзиває, ніколи від гріха не очиститься.
Чоловік, що багато клянеться, наповниться беззаконня, і не відійде різка від його дому. Якщо вчинить переступ, – гріх його на ньому, а якщо не зважатиме, він подвійно згрішив. І якщо намарно поклявся, не виправдається, бо його дім наповниться нападів.
Є мова, покрита смертю, хай не знайдеться в спадку Якова. Адже це все відступить від побожних, і вони не перебуватимуть у гріхах.
Не дай твоїм устам звикнути до непристойної поведінки, бо в ній є слово гріха.
Пам’ятай батька і твою матір, бо сидиш серед вельмож, щоби часом ти не забувся перед ними і за твоїм звичаєм не став нерозумним та не забажав, щоб ти краще не народився, і не прокляв день твого народження.
Людина, що звикла до слів погорди, не буде напоумлена впродовж усіх своїх днів.
Два роди людей множать гріхи, а третій накличе гнів.
Душа тепла, як палаючий вогонь, – не згаситься, аж доки не застигне. Чоловік, розпусний у тілі своєї плоті, не спиниться, аж доки не запалить вогонь. Кожний хліб – солодкий для розпусної людини: вона не перестане, аж доки не помре.
Людина, що злізає зі свого ліжка, кажучи у своїй душі: Хто мене бачить? Темрява довкола мене, і стіни мене покривають, і ніхто мене не бачить. Чого лякатимусь? Всевишній не згадає моїх гріхів.
Тож його страх – очі людей, і він не пізнав, що Господні очі в десять тисяч разів світліші за сонце, що вони дивляться на всі людські дороги, і що пізнають тайні частини.
Раніше, ніж створене, усе Ним пізнане, і так після закінчення.
Цей помститься на вулицях міста, і де не думав, буде притиснений.
Так і жінка, що покинула чоловіка, і що пристала до спадку від чужого.
Адже, по‑перше, не послухала закону Всевишнього, по‑друге, учинила переступ проти свого чоловіка, і, по‑третє, учинила перелюб у розпусті та видала дітей від чужого чоловіка.
Вона буде виведена зі збору, і будуть відвідини на її дітях.
Не будуть дані їй діти на корінь, і її галуззя не принесуть плоду.
На прокляття залишить свою пам’ять, і її погорда не забереться,
і пізнають ті, що залишилися, що нічого не краще від Господнього страху, і ніщо не солодше від того, щоб сприймати Господні заповіді.
Іти за Богом — велика слава, а довжина днів — бути тобі Ним забраним.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 23.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії