Читання дня
Євангеліє
У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелось Йому йти засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботи?
Іісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби предложення*, яких не можна було їсти нікому, крім священників, і їв, і дав тим, що були з ним.
І сказав їм: Син Людський є господар і суботи.
Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і учити. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
Тоді сказав їм Іісус: запитаю вас: що годиться робити в суботу? добро, чи зло? спасти душу, чи згубити? Вони мовчали.
І, оглянувши всіх їх, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Іісусом.
У ті дні Він зійшов на гору помолитися і пробув всю ніч у молитві до Бога.
Коли ж настав день, покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих назвав Апостолами:
Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Филипа та Варфоломія,
Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зілотом,
Іуду Якового та Іуду Іскаріота, який потім і став зрадником.
І, зійшовши з ними, став Він на рівному місці, і багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї та Ієрусалима і приморських місць Тирських і Сидонських,
що прийшли послухати Його і зцілитися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів; і зцілялися.
І весь народ шукав, щоб доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, говорив:
Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
Блаженні ті, що голодні нині, бо насититесь.
Блаженні ті, що плачуть нині, бо втішитесь.
Блаженні ви, коли зненавидять вас люди, і коли відлучать вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.
Радійте в той день і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили з пророками батьки їхні.
Навпаки, горе вам, багаті! бо ви вже одержали свою втіху.
Горе вам, ситі нині! бо зголоднієте. Горе вам, що смієтесь нині! бо будете плакати і ридати.
Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре! бо так робили з лжепророками батьки їхні.
Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
благословляйте тих, що проклинають вас і моліться за тих, хто кривдить вас.
Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто знімає з тебе верхню одежу, не борони взяти і сорочку.
Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто взяв твоє, не вимагай.
І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними.
І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те подяка? бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те подяка? бо і грішники те саме роблять.
І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати назад, яка за те вам подяка, бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть, і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих.
Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Не судіть, і не будете судимі; не осуджуйте, і не будете осуджені; прощайте, і простять вам;
давайте, і дасться вам: мірою доброю, утрясенною, натоптаною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам.
Сказав також їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? чи не впадуть обидва в яму?
Учень не буває вищим від свого вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
Що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?
Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму сучок з ока твого, коли сам не бачиш колоди у твоєму оці? Лицеміре! вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.
Нема доброго дерева, яке б приносило поганий плід, і нема поганого дерева, яке б приносило плід добрий.
Бо всяке дерево пізнається по плодах своїх: не збирають смокви з терновника і не знімають винограду з чагарника.
Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле, бо з повноти серця промовляють уста її.
Що ж ви зовете Мене: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?
Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, скажу вам, до кого він подібний.
Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода ринула на той дім, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
Євангеліє від Луки,
Глава 6
Апостол
Ще скажу: доки спадкоємець в дитинстві, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього:
а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.
Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу;
коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), Котрий народився від жони, був під законом,
щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.
А як ви – сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: Авва, Отче!
Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Іісуса Христа.
Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги.
Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтесь знов до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?
Ви дотримуєтеся днів*, місяців, часів і років.
Боюся за вас, чи не марно я трудився у вас.
Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене.
Знаєте, що хоч я в немочі плоті благовіствував вам першого разу,
але ви не зневажили і не відцурались спокуси моєї в плоті моїй**, а прийняли мене, як Ангела Божого, як Христа Іісуса.
Яке було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і дали мені.
Невже ж я став ворогом вашим, говорячи вам істину?
Піклуються про вас нечисто, а хочуть відлучити вас, щоб ви піклувалися про них.
Добре піклуватися в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас.
Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!
Хотів би я тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я в здивуванні про вас.
Скажіть мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону?
Бо написано: Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної (Бут. 16,15; 21,2).
Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної – за обітницею.
У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Сінайської, що народжує в рабство, це є Агар,
бо Агар означає гору Сінай в Аравії і відповідає нинішньому Ієрусалиму, бо він зі своїми дітьми в рабстві;
а горній Ієрусалим – вільний: він мати усім нам.
Бо написано: звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в залишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка (Іс. 54,1).
Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.
Але, як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині.
Що ж говорить Писання? Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної (Бут. 21,10).
Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.
Послання до галатів святого апостола Павла,
Глава 4
Старий Заповіт
Марні та обманливі надії безумного чоловіка, і сни піднімають на крилах безумних.
Як той, що хапається за тінь і женеться за вітром, такий той, хто сприймає сни.
Це подібне до цього видіння снів, перед обличчям – подоба обличчя.
Що з нечистого очиститься? І що з брехні буде правдомовним?
Чародійства, чаклунства і сни – це безумність, і серце марить, як вагітна, що терпить болі.
Якщо не було послане від Всевишнього у відвідини, не дай їм твого серця.
Бо сни звели багатьох, і відпали ті, що на них надіються.
Закон буде виповнений без омани, і досконалість – мудрість у вірних устах.
Людина, що заблукала, пізнала багато, і дуже досвідчений визнає розумність.
Як не випробується, мало знає, а хто заблукав, примножує розумність.
Я побачив багато в моєму блуканні, і мій розум більший за мої слова.
Багато разів я терпів біду аж до смерті, і задля цього я спасся.
Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо їхня надія на Того, Хто їх спасає.
Хто боїться Господа, нічим не буде переляканий і не злякається, бо Він – його надія.
Блаженна душа того, хто боїться Господа. До кого він пристає? І хто його опора?
Господні очі на тих, хто Його любить, Він – оборона влади і могутня опора, сховище від спеки і тінь від полудня, сторож від спотикання і допомога від падіння,
Він піднімає душу і просвічує очі, Він дає оздоровлення життя і благословення.
Коли хто приносить жертву з неправедного, того жертва опоганена, і дари беззаконних не на милість.
Всевишньому не милі жертви безбожних, і гріх не надолужується безліччю жертв.
Хто приносить жертву з потреб бідних, наче той, хто приносить у жертву сина перед його батьком.
Хліб нужденних – життя бідних, хто його позбавляє, є чоловік крові.
Убивця ближнього – той, хто забирає потрібне для життя, і проливає кров той, хто затримує винагороду найманця.
Один є будівничим, а другий руйнує. Що принесло більшу користь, чи тільки труднощі?
Один молиться, а другий проклинає. Чий голос Владика вислухає?
Коли хтось помився від дотику до мерця і знову доторкнувся до нього, то яка йому користь з миття?
Так і чоловік, що постить від своїх гріхів і знову іде та їх чинить. Хто вислухає його молитву? І яку користь дало те, що він упокорився?
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 34.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії