Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
Фарисеї ж та книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
Але Він сказав їм таку притчу:
хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не покине дев’яносто дев’ять у пустині і не піде за загубленою, доки не знайде її?
А коли знайде її, з радістю візьме на плечі свої
і, прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських вкусити хліба, і вони стежили за Ним.
І ось став перед Ним чоловік, який страждав водяною хворобою.
Тоді Іісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
Вони мовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не зразу ж витягнете його і в суботу?
У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з жертвами їхніми.
Іісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, що так постраждали?
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Сілоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Ієрусалимі?
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
І сказав цю притчу…
Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити спершу до учнів Своїх: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
Нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, чого б не дізналися.
Тому те, що ви сказали в пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в будинках, те буде проголошене на покрівлях.
… Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити;
тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.
Коли в одному місці Він молився і перестав, один з учнів Його сказав Йому: Господи! навчи нас молитися, як і Іоанн навчив учнів своїх.
Він сказав їм: коли молитесь, кажіть: Отче наш, Ти, що є на небесах! хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя і на землі, як на небі;
хліб наш насущний подавай нам щоденно;
і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо всякому боржнику нашому; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти,
і сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої.
Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому;
і якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
В тому домі залишайтесь, їжте і пийте те, що в них є, бо працюючий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім.
Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів, і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі; і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.
Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім’я Марфа, прийняла Його в свій дім; у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.
Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,
і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,
і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.
Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:
вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;
а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;
а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;
інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!