Біблійні читання

Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).
І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю (Бут. 2,24).
Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.

У той час учні підійшли до Іісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
Іісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
Отже, хто умалиться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному; і хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині.
Горе світові від спокус, бо потрібно прийти спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить.

Коли минуло шість днів, Іісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
При цьому Петро сказав Іісусові: Господи! добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
Коли він ще говорив це, хмара світла осінила їх, і ось, голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте.
І, почувши, учні впали ниць і дуже злякались.

І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; і вранці: сьогодні непогода, бо небо багряне. Лицеміри! розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамень часу не можете.
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

І коли настали дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Ієрусалима, щоб поставити перед Господом,
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу,
і щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голубенят.
Був тоді в Ієрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

У одного чоловіка було два сини;
і сказав молодший з них батькові: отче! дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпутно
…

І коли настали дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Ієрусалима, щоб поставити перед Господом,
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу,
і щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голубенят.
Був тоді в Ієрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти; і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його; інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
Коли ж зійшло сонце, зів’яло, і, не маючи кореня, засохло; інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його; інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
Хто має вуха слухати, хай слухає!

У той час проходив Іісус в суботу засіяними ланами; учні ж Його зголодніли і почали зривати колоски і їсти.
Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: ось учні Твої роблять, чого не годиться робити в суботу.
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби предложення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священникам?
Або, хіба ви не читали в законі, що по суботах священники в храмі порушують суботу, однак невинні?