Біблійні читання

І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.
Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?
І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують; і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.

І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.
Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його, Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм, Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!
При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.
Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?
Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.
І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.

Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар…

Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи! коли хочеш, можеш очистити мене.
Іісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
І говорить йому Іісус: гляди ж, нікому не розказуй, але піди, покажися священникові і принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм.

Не судіть, то не судимі будете, бо яким судом судите, таким будете судимі, і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти.
І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш?
Або, як скажеш братові твоєму: «дай, я вийму сучок з ока твого», коли колода в оці твоїм?
Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока твого і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.
Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали вас.
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.

Пильнуйте, не творіть милостині вашої перед людьми з тим, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
Отже, коли твориш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже приймають нагороду свою.
У тебе ж, як твориш милостиню, хай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
щоб милостиня твоя була таємна; і Отець твій, Котрий бачить таємне, віддасть тобі явно.

Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.
І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.
Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене.
Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.

Тоді Іісус ведений був Духом у пустиню для спокуси від диявола.
І, постившись сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
І приступив до Нього спокусник і сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами.
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Втор. 8,3).
Потім бере Його диявол у святе місто і ставить Його на крилі храму,
і говорить Йому: якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11–12).
Іісус сказав йому: написано також: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
Знову бере Його диявол на досить високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню…

У ті дні приходить Іоанн Хреститель і проповідує в пустині Іудейській,
і каже: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.
Бо він той, про якого сказав пророк Ісаія: глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).
Сам же Іоанн мав одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, а їжею його були акриди* та дикий мед.
Тоді Ієрусалим і вся Іудея і вся околиця Іорданська виходили до нього
і хрестилися від нього в Іордані, сповідаючи гріхи свої.