Читання 22 лютого

Читання дня

Євангеліє

Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.

За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?

Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).

І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю (Бут. 2,24).

Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.

Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав давати розвідний лист і розводитися з нею?

Він говорить їм: Мойсей через жорстокосердість вашу дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так;

Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю не з вини перелюбу і візьме шлюб з другою, той перелюбствує; і хто одружиться з розведеною, той перелюбствує.

Учні Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не одружуватись.

Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано, бо є скопці, що з утроби матерньої народились такими; і є скопці, які оскоплені від людей; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, хай вмістить.

Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; учні ж не дозволяли їм.

Але Іісус сказав: пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.

І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось, хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю благий! що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?

Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуй заповідей.

Говорить Йому: яких? Іісус же сказав: не вбивай; не перелюбствуй; не кради; не лжесвідчи; шануй батька й матір; і: люби ближнього твого, як самого себе (Вих. 20,13–16; Лев. 19,18).

Юнак говорить Йому: все це я зберіг з юності моєї; чого ще не вистачає мені?

Іісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.

Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато майна.

Іісус же сказав учням Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне; і ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Почувши це, учні Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастись?

Іісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливе.

Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось, ми залишили все і пішли слідом за Тобою; що ж нам буде?

Іісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить в стократ і успадкує життя вічне.

І багато хто з перших будуть останніми, і останні першими.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 19

Апостол

Потім, через чотирнадцять років, я знов пішов до Ієрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.

Пішов же за одкровенням, і запропонував там, і особливо знатнішим, благовіствування, яке я проповідую язичникам, чи не даремно я подвизаюсь або подвизався.

Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,

а перед лжебраттями, котрі таємно приходили підглядати за нашою свободою, яку ми маємо в Христі Іісусі, щоб підкорити нас,

ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовіствування збереглась у вас.

І в знаменитих будьчим, якими б вони не були колись, для мене нема нічого особливого: Бог не дивиться на лице людини. І на мене знамениті нічого більше не поклали.

Навпаки, побачивши, що мені довірено благовістя для необрізаних, як Петрові для обрізаних (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),

і, довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоанн, визнані стовпами, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,

тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.

Коли ж прийшов Петро до Антіохії, то я особисто виступив проти нього, бо на нього нарікали.

Бо до прибуття деяких від Якова, він їв разом з язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.

Разом з ним лицемірили й інші іудеї, так що навіть Варнава був захоплений їхнім лицемірством.

А коли я побачив, що вони діють непрямо щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи іудеєм, живеш по-язичницьки, а не по-іудейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-іудейськи?

Ми за природою іудеї, а не грішники з язичників;

однак, коли ж дізналися, що людина оправдується не ділами закону, а тільки вірою в Іісуса Христа, і ми увірували в Христа Іісуса, щоб виправдатися вірою в Христа, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.

Якщо ж, шукаючи виправдання у Христі, ми і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!

Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.

Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові,

і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.

Не відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.

 

Послання до галатів святого апостола Павла,
Глава 2

Старий Заповіт

Ось заповіді та присуди, які ви повинні пильнувати, щоб виконувати їх на землі, яку Господь, Бог ваших батьків, дає вам у володіння на всі часи, скільки ви будете жити на землі. Неодмінно знищтеn всі місця, де народи, які ви захоплюєте, служили своїм богам: на високих горах, на пагорбах та під гіллястим деревом. Порозвалюйте їхні жертовники, порозтрощуйте їхні стовпи, повирубуйте їхні священні гаї, поспалюйте вогнем різьблені зображення їхніх богів і винищте з того місця їхнє ім’я. Не чиніть чогось такого для Господа, вашого Бога, але прагніть до місця, яке Господь, ваш Бог, обере в одному з ваших племен, призначивши, щоб там прикликалося Його Ім’я, – і приходьте туди. Приносьте туди свої всепалення, свої жертвоприношення, свої первоплоди, свої обітні [жертви], свої добровільні [жертви] та первістків зі своєї великої та дрібної худоби. Споживайте їх там перед Господом, вашим Богом, та веселіться, ви та ваші сім’ї, за все, до чого прикладете руки, за те, що Господь, твій Бог, поблагословив тебе. Не будете чинити всього того, що ми чинимо тут сьогодні, кожний – що йому угодне. Адже ви ще не дійшли до відпочинку і до спадщини, яку Господь, ваш Бог, дає вам. А коли переправитесь через Йордан і оселитесь у землі, яку Господь, ваш Бог, дає вам у спадщину, то Він дасть вам відпочинок від усіх ваших ворогів, що навколо вас, і ви житимете в безпеці. І буде, – на місце, яке Господь, ваш Бог, обере, щоб там прикликалося Його Ім’я, – туди приноситимете усе, що я вам сьогодні заповідаю: ваші всепалення, ваші жертвоприношення, ваші десятини, первоплоди здобутків ваших рук, ваші дари і все добірне з ваших дарів, що ви приречете своєму Богові; і будете веселитися перед Господом, своїм Богом – ви, ваші сини, ваші дочки, ваші раби, ваші рабині та левит, який проживає у ваших брамах, – оскільки для нього немає ні частки, ні спадщини з вами. Остерігайся, – щоб ти не приносив своїх всепалень на будь-якому місці, яке побачиш; тільки на тому місці, яке Господь, твій Бог, обере в одному з твоїх племен, – там приноситимеш свої всепалення і там чинитимеш усе, що я тобі сьогодні заповідаю. Однак скільки бажатимеш, можеш в будь-якому місті заколювати худобу та їсти м’ясо за благословенням Господа, твого Бога, яке Він дав тобі. Нечистий та чистий серед вас разом можуть їсти його, як їдять сарну чи оленя. Тільки крові не споживайте; виливайте її на землю, як воду. Не смій їсти у своїх містах десятини зі свого збіжжя, свого вина та своєї олії, первістків зі своєї великої та дрібної худоби, жодних обітних [жертв], які ви приречете, своїх добровільних [жертв] та первоплодів зі здобутків своїх рук. Споживатимеш їх тільки перед Господом, своїм Богом, на місці, яке Господь, твій Бог, обере Собі, – ти, твій син, твоя дочка, твій раб, твоя рабиня та захожий, який проживає у твоїх містах; і веселитимешся перед Господом, своїм Богом, за все, до чого прикладеш свою руку. Стережися, не покидай левита весь час, скільки житимеш на землі. Коли ж Господь, твій Бог, розширить твої кордони, як Він і сказав тобі, й коли твоя душа забажає поїсти м’яса, і ти скажеш: Попоїм-но я м’яса, – то можеш їсти м’ясо, скільки бажатиме твоя душа. Якщо те місце, яке Господь, твій Бог, обере, щоб там прикликалося Його Ім’я, буде дуже далеко від тебе, то можеш заколювати свою велику та дрібну худобу, яку твій Бог дасть тобі, як я тобі заповів, і можеш їсти у своїх містах, скільки бажатиме твоя душа. Їж його так, як їсться сарна чи олень; нечистий серед вас та чистий однаково можуть їсти його. Пильно стережись, щоб не споживати крові, бо кров – це його душа. Нехай душа не споживається разом із м’ясом! Не споживайте її; виливайте її на землю, як воду. Не споживай її, щоб тобі та твоїм синам після тебе було добре, коли ти чинитимеш те, що добре та угодне перед Господом, твоїм Богом. Тільки, взявши свої святощі, які будуть у тебе, і свої обітні [жертви], приходь на місце, яке Господь, твій Бог, обере Собі, щоб там прикликалося Його Ім’я, і звершуй свої всепалення: принось м’ясо на жертовник Господа, свого Бога; кров же інших своїх жертв виливай до підніжжя жертовника Господа, свого Бога, а їхнє м’ясо можеш їсти. Дотримуйся всіх слів, які я тобі заповідаю, слухай і виконуй їх, щоб тобі та твоїм синам повіки було добре, коли ти чинитимеш те, що добре та угодне перед Господом, твоїм Богом. Коли Господь, твій Бог, вигубить перед твоїм обличчям народи, до яких ти входиш, щоб узяти у володіння їхню землю, і ти заволодієш ними й оселишся в їхній землі, то остерігайся, щоб після того, як вони будуть вигублені перед твоїм обличчям, ти не взявся шукати, як ходити слідом за ними, – щоб не почав шукати їхніх богів, кажучи: Як ці народи служать своїм богам? Чинитиму-но так і я. Не чинитимеш такого для Господа, свого Бога. Адже вони чинили для своїх богів огидні Господу речі, які Він ненавидить: вони спалювали у вогні своїм богам власних синів та власних дочок!

П’ята книга Мойсея
Второзаконня,
Глава 12

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії