Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки,
і каже їм: ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.
І вони зразу ж, покинувши сіті, пішли за Ним.
І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.
І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:
слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;
коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.
Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
І знов прийшов до синагоги. Там був чоловік, який мав усохлу руку.
І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? душу спасти, чи погубити? Вони ж мовчали.
І, глянувши на них з гнівом, сумуючи про жорстокість сердець їхніх, говорить тому чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
Через кілька днів знову прийшов Він до Капернаума; і чути було, що Він у домі.
Зразу ж зібралося багато людей, так що вже біля дверей не було місця; і Він говорив їм слово.
І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо;
і, не маючи можливості наблизитись до Нього через багатолюдність, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, прокопавши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.
Іісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо! прощаються тобі гріхи твої.
Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого, як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).
Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).
Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів.
І виходили до нього вся країна Іудейська і ієрусалимляни; і всі хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої.
Як минула субота, на світанку першого дня тижня прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитись на гроб.
І ось, стався великий землетрус: бо Ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому;
вигляд його був, як блискавка, і одежа його біла, як сніг;
зі страху перед ним, ті, що стерегли, затремтіли і стали, як мертві;
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Іісуса розп’ятого.
Його нема тут – Він воскрес, як сказав.
Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.
І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним;
а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
і хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каіафа, і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.
Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.
Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч нареченому.
П’ять з них були мудрі, а п’ять нерозумні.
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
Мудрі ж разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.
А як наречений затримався, то всі задрімали і поснули.
Опівночі ж почувся крик: ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.