Читання 20 червня

Читання дня

Євангеліє

І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.

І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:

слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;

і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.

Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;

коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.

Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.

А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.

І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!

Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.

І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;

так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.

І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?

Сіяч слово сіє.

Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.

Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,

але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.

Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,

але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.

А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.

І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?

Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.

Коли хто має вуха слухати, хай слухає!

І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.

Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.

І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;

і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,

бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.

Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.

І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?

Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;

а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.

І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.

Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.

Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.

І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.

І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.

А Він спав на кормі на узголів’ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.

І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?

І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?

 

Євангеліє від Марка,
Глава  4

Апостол

Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.

Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?

Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?

Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.

Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з’єднані подобою воскресіння,

знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;

бо померлий звільнився від гріха.

Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,

знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.

Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.

Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.

Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;

і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.

Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.

Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.

Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?

Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,

та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.

Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.

Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.

Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.

А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.

Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 6

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Візьми Аарона та його синів, його одяг та олію помазання, теля жертви за гріх, два барани та кошик опрісноків і збери всю громаду біля входу в намет свідчення. Мойсей вчинив так, як звелів йому Господь, і зібрав громаду при вході в намет свідчення. Тоді Мойсей сказав громаді: Ось що Господь звелів вчинити. І Мойсей привів Аарона та його синів, й обмив їх водою. Він зодягнув його в хітон, підперезав його поясом, зодягнув його у нижню ризу, наклав на нього наплічникc, підперезав його згідно з будовою наплічника і стягнув його на ньому. Тоді поклав на нього Місце виголошення суду, а на Місці виголошення суду помістив Об’явлення та Правду. На його голову він наклав митру, а спереду на митрі помістив золоту пластинку – освячене святе, – як Господь і звелів Мойсеєві. Далі Мойсей взяв олії помазання і сім разів покропив нею жертовник; він помазав жертовник та освятив його й усе його приладдя, умивальницю та її основу – й освятив їх. І він помазав намет та все, що в ньому, й освятив його. Також Мойсей полив олії помазання на голову Аарона, помазав його й освятив його. Відтак Мойсей привів синів Аарона, зодягнув їх у хітони, підперезав їх поясами й надів їм клобуки, як Господь і звелів Мойсеєві. Далі Мойсей привів теля жертви за гріх, й Аарон та його сини поклали руки на голову теляти жертви за гріх. Мойсей зарізав його, взяв крові й наніс пальцем довкола на роги жертовника, – й очистив жертовник. А кров він вилив до підніжжя жертовника й освятив його, щоби звершувати на ньому викуплення. І Мойсей узяв весь жир, що на нутрощах, сальник, що над печінкою, обидві нирки та жир, що на них, і приніс Мойсей усе це на жертовник. А теля, його шкуру, його м’ясо та його фекалії – спалив їх у вогні поза табором, як Господь і звелів Мойсеєві. Тоді Мойсей привів барана для всепалення, й Аарон та його сини поклали свої руки на голову барана. Мойсей зарізав барана і вилив Мойсей його кров довкола на жертовник. А самого барана Мойсей розділив на частини і приніс у жертву його голову, частини та жир. Нутрощі ж і ноги Мойсей вимив водою і приніс усього барана на жертовник у всепалення, яке є на приємні пахощі. Це є вогняне приношення Господу, як Господь і звелів Мойсеєві. Відтак Мойсей привів другого барана, барана посвячення, й Аарон та його сини поклали свої руки на голову барана. Мойсей зарізав його, взяв його крові й наніс на мочку правого Ааронового вуха, на кінчик його правої руки й на кінчик його правої ноги. Далі Мойсей привів Ааронових синів і наніс Мойсей крові на мочки їхніх правих вух, на кінчики їхніх правих рук та на кінчики їхніх правих ніг. І Мойсей вилив кров довкола на жертовник. Тоді він узяв жир і задню частину, жир, що на нутрощах, і сальник печінки, обидві нирки, жир, що на них, та праву лопатку; а з кошика посвячення, який перед Господом, узяв один прісний хліб, один хліб на олії та один корж і поклав на жир та на праву лопатку. Поклав він усе це на руки Аарона й на руки його синів і приніс це як жертву відділення перед Господом. Тоді Мойсей узяв це з їхніх рук і приніс це Мойсей на жертовник, у всепалення посвячення, яке є приємними пахощами, вогняним приношенням Господу. Далі, узявши грудинку, Мойсей відділив її від барана посвячення як жертву покладання перед Господом, і вона була часткою для Мойсея, як Господь і звелів Мойсеєві. Тоді Мойсей узяв олії помазання і крові, що на жертовнику, покропив Аарона та його одяг, його синів та одяг його синів із ним і освятив Аарона та його одяг, його синів та одяг його синів з ним. Мойсей сказав Ааронові та його синам: Зваріть м’ясо у дворі намету свідчення, на святому місці, і там їстимете його та хліби, що в кошику посвячення, – як Господь мені звелів, кажучи: Аарон та його сини їстимуть його. А те, що залишиться з м’яса та хлібів, нехай буде спалене у вогні. І не відходитимете від входу в намет свідчення сім днів, доки не завершиться день вашого посвячення, бо він посвячуватиме вас сім днів. Як він вчинив у цей день, так Господь звелів чинити, щоби звершити за вас викуплення. Перебуватимете при вході в намет свідчення сім днів, вдень і вночі. Дотримуватиметесь Господніх заповідей, щоб ви не померли, бо так Господь звелів мені. Й Аарон та його сини виконали всі слова, які Господь звелів Мойсеєві.

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 8

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії