Біблійні читання

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті.
Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна.
Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть.
Зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.

Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.
Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3)…

… за первосвященників Анни і Каіафи, було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, в пустині.
І він проходив по всій околиці Іорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
як написано в книзі слів пророка Ісаії, котрий говорить: глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому;
кожна долина хай наповниться і всяка гора і горб знизяться, і стануть кривизни прямими, і вибоїсті дороги рівними;
і побачить всяка плоть спасіння Боже (Іс. 40, 3–5).

У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.
І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.

У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку…

Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

Коли ж увійшов Іісус у Капернаум, підійшов до Нього сотник і благав Його:
Господи! слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
Іісус говорить йому: Я прийду і зцілю його.
Сотник же, відповідаючи, сказав: Господи! я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій…

Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Яковлева і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Його.
І дуже рано, в перший день тижня, як сходило сонце, прийшли до гробу,
і говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?
І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.
І, увійшовши у гроб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.
А він каже їм: не жахайтеся; Іісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого; Він воскрес; Його нема тут. Ось місце, де Його положили.

Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.
Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
І первосвященники звинувачували Його багато в чому.
Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.
Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них…

Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, – прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.