Читання дня
Євангеліє
Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння, – тоді з’явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоанн;
і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,
бо він буде великий перед Господом; вина і сікера* не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;
і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;
і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.
І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;
і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.
Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.
Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,
до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія.
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.
Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?
І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус.
Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;
і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.
Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,
бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.
Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.
Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,
що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;
що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім’я Його;
і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;
явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;
прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його – Захарією.
На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.
І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім’ям цим.
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім’я йому. І всі здивувались.
І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.
І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,
і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
сотворить милість з батьками нашими і спом’яне святий завіт Свій
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно
служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.
І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,
дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.
Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.
Євангеліє від Луки,
Глава 1
Апостол
І я, браття, не міг з вами говорити як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами у Христі.
Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силах, і зараз ще не в силах, бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? і чи не за людським звичаєм живете?
Бо коли хтось говорить: я – Павлів, а другий: я – Аполлосів, то хіба не плотські ви?
Хто такий Павел? хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і до того ж як кожному дав Господь.
Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; а тому і хто насаджує і хто поливає є ніщо, а все Бог, Котрий вирощує.
Хто ж насаджує і поливає є одне; але кожний одержить свою нагороду за свій труд.
Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа будова.
Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівник, поклав основу, а інший будує на ній; але хай кожний пильнує, як він будує.
Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос.
Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, – діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є.
У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.
А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім сам спасеться, але так, ніби з вогню.
Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.
Ніхто не обманюй самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у віці цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.
Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: Він уловлює мудрих у лукавстві їхньому (Іов. 5,13).
І ще: Господь знає міркування мудреців, що вони суєтні (Пс. 93,11).
Отож ніхто не хвались людьми, бо все ваше: чи Павел, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє,– все ваше; ви ж – Христові, а Христос – Божий.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 3
Старий Заповіт
Господь промовив до Мойсея, кажучи: Звели ізраїльським синам, нехай вони візьмуть для тебе чистої, витовченої оливкової олії для освітлення, щоб завжди тримати запаленим світильник ззовні завіси в наметі свідчення. Нехай Аарон та його сини тримають його постійно запаленим від вечора до ранку перед Господом. Це – вічний закон для ваших поколінь. Тримайте запаленими лампади на чистому світильнику перед Господом аж до ранку.
Візьміть питльованого борошна і приготуйте з нього дванадцять хлібів – один хліб нехай буде з двох десятих частин ефи. І покладіть їх у дві купи, по шість хлібів в одній купі, на чистому столі перед Господом. На кожну купу покладіть чистого ладану та солі, й нехай вони будуть хлібами, які лежать на спомин перед Господом. Нехай це завжди кладеться суботнього дня перед Господом від ізраїльських синів: це – вічний завіт. Нехай це буде для Аарона та для його синів, і нехай вони їдять їх на святому місці, бо це є святе святих, виділене для нього з пожертвуваного Господу: це – вічний закон.
Якось син одної жінки-ізраїльтянки, – а він був сином єгиптянина, – вийшов між ізраїльських синів, і посварилися в таборі той, що від ізраїльтянки, та один чоловік-ізраїльтянин. При цьому син жінки-ізраїльтянки, називаючи Господнє Ім’я, проклинав. Тож його припровадили до Мойсея. Ім’я його матері – Саломіт, дочка Дабрі з племені Дана. І його посадили до в’язниці, щоб судити його згідно з Господньою заповіддю.
Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи: Виведи того, хто проклинав, поза табір, і нехай усі, хто це чув, покладуть свої руки на його голову, й нехай уся громада поб’є його камінням. І промов до ізраїльських синів та скажи їм: Кожна людина, яка прокляне Бога, візьме на себе гріх. І хто назве Господнє Ім’я, нехай буде неодмінно вбитийal: нехай уся ізраїльська громада поб’є його камінням; чи то захожий, чи то корінний житель, коли він назве Господнє Ім’я, – нехай помре.
Людина, яка поб’є душу людини, так що та помре, – нехай буде неодмінно вбитаam. А хто поб’є тварину, так що та здохне, – нехай відшкодує душу за душу. І якщо хтось завдасть ближньому тілесного пошкодження, то нехай йому буде вчинено так само, як він вчинив йому. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб – яке пошкодження він завдасть людині, таке нехай буде йому віддано. Хто поб’є людину, так що та помре, – нехай буде неодмінно вбитийan. Нехай право буде одне для захожого і для місцевого жителя, бо Я є Господь, ваш Бог.
Мойсей сказав ізраїльським синам, і вони вивели того, хто проклинав, поза табір та побили його камінням. Й ізраїльські сини вчинили так, як Господь звелів Мойсеєві.
Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 24
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії