Дванадцять берлінських тез: звернення до християнських і юдейських громад в усьому світі

Влітку 1947 року 65 юдеїв та  християн з 19 країн зібралися в Зелісберзі (Швейцарія). Вони зібралися разом, щоб висловити глибокий жаль з приводу Шоа, свою рішучість боротися з антисемітизмом і бажання сприяти міцнішим відносинам між юдеями та християнами.

Вони затаврували антисемітизм як гріх проти Бога і людства та як небезпеку для сучасної культури. Щоб вивести ці фундаментальні проблеми на перший план, вони  опублікували заклик у формі десяти тез до християнських церков, які мали на меті реформувати та оновити своє розуміння іудаїзму та відносин між іудаїзмом і християнством.

60 років потому, у липені 2009, Міжнародна рада юдеїв і християн опублікувала нове звернення – цього разу до християнської та єврейської громад усього світу. Воно присвячено річниці Зелісберзької конференції, яка стала також відправною точкою для створення Міжнародної ради іудеїв і християн. Цей заклик відображає необхідність уточнення Десяти тез Зелісберга відповідно до успіхів у міжрелігійному діалозі з моменту того новаторського документа 1947 року.

Цей новий заклик містить – представлені як цілі – 12 пунктів, які адресовані християнам та юдеям, християнським та юдейським спільнотам разом. Після переліку 12 пунктів і кількох конкретних завдань, пов’язаних із кожним із них, документ розкриває історію християнсько-єврейських відносин, що дає контекстну основу та поштовх для нашої ініціативи.

Берлінські тези

Ми, члени Міжнародної ради юдеїв і християн, виступаємо разом у цьому новому зверненні як активні члени наших традицій, озираючись на багатовікову історію відчуження, ворожості та конфліктів, що перемежовуються випадками переслідування та насильства проти євреїв у Європі, де домінує християнство, але також моментами ввічливості та взаємного визнання, від яких ми можемо надихатися.

Заохочені Зееліберською ініціативою, ми працювали над подоланням спадщини упереджень, ненависті та взаємної недовіри. В результаті серйозної прихильності до діалогу, до самокритичного допиту наших текстів і традицій, а також до спільного вивчення та дій для більшої справедливості, ми навчилися краще розуміти один одного, приймати один одного та всі наші відмінності та стверджувати нашу спільну людяність. Ми розуміємо юдео-християнські відносини не як проблему, яку треба вирішити, а скоріше як безперервний процес навчання та вдосконалення. Мабуть, найголовніше, ми знайшли дружбу і довіру. Ми разом шукали і знайшли світло.

Подорож не була ані легкою, ані простою. Ми бачили багато перешкод і невдач, включаючи деякі досить серйозні конфлікти з приводу теологічних чи історичних подій. Однак наша рішучість продовжувати діалог, незважаючи на труднощі, чесно говорити один з одним і покладатися на добру волю нашого партнера, допомогла нам зберегти напрямок. Тому ми вважаємо, що історія, виклики та досягнення нашого діалогу актуальні для всіх, хто має відношення до конфліктів між різними групами та релігіями.

У цьому дусі ми публікуємо це звернення до християнських та юдейських громад усього світу.

Час для нового зобов’язання 

Дванадцять берлінських тез: звернення до християнських і юдейських громад в усьому світі

Ми, Міжнародна рада християн і юдеїв і наші організації-члени, підтверджуємо нашу відданість Десятьом зеєлісберзьким тезам, що надихали нас від початку. Тому ми звертаємося до християн, юдеїв і всіх людей доброї волі з наступною відозвою:

Заклик до християн і християнських громад

Ми зобов’язуємося досягти наступних цілей і запрошуємо всіх християн і християнські громади доєднатися до нас у невпинних зусиллях з усунення будь-яких слідів зневаги до євреїв і зміцнення зв’язків із єврейськими громадами в усьому світі.

1. Подолати релігійні, расові та будь-які інші форми антисемітизму:

З біблійного погляду:

визнаючи засадничу ідентичність Ісуса як юдея свого часу й інтерпретуючи його вчення в контексті юдаїзму І століття;

визнаючи засадничу ідентичність Павла як юдея свого часу й інтерпретуючи його вчення в контексті юдаїзму І століття;

підкреслюючи, що останні дослідження як спільності, так і поступового роз’єднання християнства та юдаїзму мають вирішальне значення для нашого засадничого розуміння єврейсько-християнських стосунків;

вважаючи обидва Завіти в християнській Біблії такими, що доповнюють і підтверджують одне одне, а не суперечать, поступаються чи переважають одне одне, і заохочуючи релігійні громади, які користуються біблійними текстами у богослужінні, обирати та поєднувати між собою ті біблійні тексти, які віддзеркалюють таке стверджувальне богослів’я; 

виступаючи проти хибних тлумачень біблійних текстів про євреїв і юдаїзм, що спричиняють викривлення або ворожість.

З літургійного погляду:

підкреслюючи зв’язок між юдейським і християнським богослужіннями;

спираючись на духовне багатство юдейського тлумачення Святого Письма; 

очищуючи християнське богослужіння від антиєврейських поглядів, особливо в проповідях, молитвах і гімнах. 

З катехізичного погляду:

позитивно представляючи християнсько-юдейські стосунки в освіті християн будь-якого віку, підкреслюючи єврейські основи християнської віри й точно описуючи, як самі євреї розуміють свої традиції та звичаї. Це стосується також навчальних програм християнських шкіл, семінарій і програм освіти для дорослих; 

сприяючи усвідомленню давніх традицій християнського антиюдаїзму та пропонуючи моделі оновлення унікальних єврейсько-християнських стосунків; 

підкреслюючи величезне багатство єврейської традиції, особливо через вивчення її найважливіших текстів. 

2. Сприяти міжконфесійному діалогу з євреями:

розуміючи діалог як те, що потребує довіри та рівності всіх учасників, і відкидаючи будь-який намір переконати інших прийняти свою віру;

визнаючи, що діалог спонукає учасників до критичного перегляду взаємного сприйняття власних традицій, а також традицій партнерів по діалогу в світлі справжніх взаємних зобов’язань. 

 3. Розвивати теологічне розуміння юдаїзму, яке підкріплювало б його самобутню чистоту:

виключаючи будь-які вчення про те, що християни заступили місце євреїв як народу, що має завітні стосунки з Богом;

підкреслюючи спільну місію юдеїв і християн з підготовки світу до Царства Божого або прийдешньої доби;

створюючи рівноправні робочі взаємовідносини з єврейськими релігійними та громадськими організаціями;

забезпечуючи включення новими теологічними рухами в Азії і Латинській Америці, а також феміністичними, визвольно-теологічними та іншими концепціями правильного розуміння юдаїзму та християнсько-єврейських стосунків до своїх теологічних формулювань; 

протидіючи організованим зусиллям з навернення євреїв у християнство.  

4. Молитися про мир у Єрусалимі:

зміцнюючи віру в нерозривний зв’язок між християнами та євреями;

повніше усвідомлюючи глибоку відданість юдаїзму Землі Ізраїльської як основоположній релігійній перспективі, а також зв’язок багатьох євреїв із державою Ізраїль як питання фізичного й культурного виживання; 

розмірковуючи над тим, як краще поєднати духовне розуміння цієї землі в Біблії з перспективами християнської віри;

критикуючи політику ізраїльських і палестинських інституцій, коли така критика є морально виправданою, й водночас визнаючи глибоку прихильність обох громад до цієї землі; 

критикуючи нападки на сіонізм, коли вони стають проявом антисемітизму;

об’єднуючись із єврейськими, християнськими та мусульманськими борцями за мир, з ізраїльтянами та палестинцями заради побудови довіри та миру на Близькому Сході, де всі зможуть жити безпечно в незалежних, життєздатних державах, що спираються на міжнародне право та гарантовані права людини;

закликаючи до безпеки й процвітання християнських громад як в Ізраїлі, так і в Палестині;

працюючи заради покращення стосунків між євреями, християнами та мусульманами на Близькому Сході та в решті світу. 

Заклик до євреїв і єврейських громад

Ми зобов’язуємося досягти наступних цілей і запрошуємо всіх євреїв і єврейські громади доєднатися до нас у невпинних зусиллях з усунення будь-яких слідів ворожості і викривлень стосовно християн і зміцнення зв’язків із християнськими церквами в усьому світі:

5. Визнати зусилля багатьох християнських громад наприкінці ХХ століття з реформування свого ставлення до євреїв:

знайомлячись із цими реформами через більш інтенсивний діалог із християнами;

обговорюючи наслідки змін у церквах у ставленні до євреїв і їхнього розуміння юдаїзму;

ознайомлюючи євреїв різного віку з цими змінами в контексті історії єврейсько-християнських стосунків і відповідно до освітнього рівня кожної групи; 

включаючи базову, точну довідкову інформацію про християнство до навчальних програм єврейських шкіл, рабинських семінарій і освітніх програм для дорослих;

вивчаючи Новий Завіт і як священний текст християнства, і як літературу, написану здебільшого євреями, в історико-культурному контексті, подібному до контексту ранньої рабиністичної літератури, й тим самим пропонуючи розуміння розвитку юдаїзму в перші століття нашої доби.

6. Наново осмислити юдейські тексти та юдейське богослужіння у світлі цих християнських реформ:

полемізуючи з єврейськими текстами, які здаються ксенофобськими або расистськими, й розуміючи, що численні релігійні традиції містять як тексти, що підносять і надихають, так і проблематичні тексти. Всі релігійні традиції мають наголошувати на текстах, що сприяють толерантності та відкритості; 

ставлячи проблемні тексти в їхній історичний контекст, особливо тексти тих часів, коли євреї були безправною, переслідуваною і приниженою меншиною;

вирішуючи питання про можливе переосмислення, змінення або випущення тих частин єврейського богослужіння, де наявне проблематичне ставлення до інших.

7. Проводити розрізнення між справедливою критикою Ізраїлю та антисемітизмом:

розуміючи й просуваючи біблійні приклади справедливої критики як вираження відданості та любові; 

допомагаючи християнам зрозуміти, що, крім релігійної віри та практики, самоусвідомлення громади та її внутрішній взаємозв’язок є істотною складовою єврейського самосприйняття, і тому для більшості євреїв відповідальність за виживання та безпеку держави Ізраїль має велике значення.

8. Заохочувати державу Ізраїль до роботи над реалізацією ідеалів, викладених в її установчих документах – завданням, яке є спільним для Ізраїлю та багатьох народів світу:

гарантуючи рівні права релігійним і етнічним меншинам, включно з християнами, що проживають на території єврейської держави;

добиваючись справедливого й мирного розв’язання ізраїльсько-палестинського конфлікту.

Заклик до християнських і юдейських громад та інших людей

Ми зобов’язуємося досягти наступних цілей і закликаємо євреїв, християн і мусульман, разом із іншими людьми віри та доброї волі, завжди поважати відмінності та гідність одне одного:

9. Сприяти міжконфесійному та міжкультурному вихованню: 

борючись із негативними образами інших і навчаючи основоположній істині, що людину створено за образом і подобою Бога;

приділяючи першочергову увагу усуненню упереджень стосовно інших в освітньому процесі;

заохочуючи до взаємного вивчення релігійних текстів, аби євреї, християни, мусульмани та представники інших релігійних груп могли вчитися один у одного та разом із іншими;

підтримуючи колективні суспільні дії у прагненні до спільних цінностей. 

10. Сприяти міжконфесійній дружбі та співробітництву, а також соціальній справедливості в глобальному суспільстві:

радіючи унікальності кожної людини й сприяючи політичному, економічному та соціальному благополуччю кожної людини;

визнаючи рівноправними громадянами представників релігійних традицій, що емігрували на нову батьківщину, де стали релігійною меншиною;

прагнучи до рівних прав для всіх людей, незалежно від їхньої релігії, статі чи сексуальної орієнтації;

визнаючи та критично ставлячись до того, що в кожній традиції, включно з власною, існує відчуття релігійної вищості та, відповідно, меншої вартості інших релігій.

11. Посилювати діалог із політичними та економічними інститутами:

по можливості співпрацюючи з політичними та економічними інститутами для сприяння міжконфесійному порозумінню; 

використовуючи дедалі більшу зацікавленість політичних і економічних груп у міжконфесійних стосунках; 

стимулюючи дискусії з політичними та економічними інститутами про нагальну потребу в справедливості в світовій спільноті.

12. Встановити зв’язок з усіма, чия робота відповідає вимогам екологічної відповідальності:

зміцнюючи віру в те, що кожній людині довірено піклуватися про Землю; 

визнаючи спільний біблійний обов’язок юдеїв і християн перед Творінням і відповідальність за його реалізацію в громадському дискурсі та дискусіях.

Ми – Міжнародна рада християн і юдеїв і її організації-члени – вважаємо всі ці виклики та відповідальності за свій обов’язок. 

Берлін, липень 2009 р.

На міжнародній конференції і щорічних зборах членів Міжнародної ради християн і юдеїв

Переклад та публікацію підготовано в рамках проєкту «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства». Проєкт «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства» реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини через IFA (Інститут зовнішніх відносин) у програмі фінансування ZIVIK. 

Projekt «Religiöse Gemeinden und die Überwindung der gesellschaftlichen Polaritäten in der Ukraine» unterstützt aus Mitteln des Auswärtigen Amtes durch das IFA (Institut für Auslandsbeziehungen e.V.) im Förderprogramm ZIVIK. 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *