ДІАЛОГ В МОДЕЛІ ПРАВОСУДДЯ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ: ОСОБЛИВОСТІ І ФУНКЦІЇ

У межах проекту «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства», публікуємо добірку цитат із дослідження «Діалог в моделі правосуддя перехідного періоду: особливості і функції». Автори дослідження: Ірина Брунова-Калісецька, Тетяна Кисельова та Олег Мартиненко. На основі аналізу сучасних наукових досліджень, міжнародних документів, практики постконфліктного переходу до мирного життя Північної Ірландії, Балканських країн, країн Африки і Азії автори довели, що професійно підготовлений фасилітований діалог має важливе значення для успішної розробки й імплементації моделі перехідного правосуддя і має бути інтегрованим в ці процеси. 

Метою дослідження було визначення теоретичних підходів до аналізу ролі і місця фасилітованого діалогу в рамках правосуддя перехідного періоду (перехідного правосуддя) і розробка практичних підходів до інтеграції фасилітованого діалогу з моделлю перехідного правосуддя в Україні.

ПРИМИРЕННЯ НЕ Є: смиренням, готовністю все забути, так званим «компромісом» або «здачею інтересів держави», наказом влади згори прощати, забувати, відчувати довіру тощо чи примусом до будь-яких почуттів та емоцій, як і не є забороною на них.

ПРИМИРЕННЯ ЦЕ: процес, який дасть змогу громадянам відчути свою відповідальність за співіснування у майбут- ньому і свою залученість до процесів перехідного правосуддя

Діалог – це можливість за уявленнями про групу «вони» побачити живих людей, з їхніми болем і мотивами, сумнівами і внутрішніми конфліктами, дізнатись про їхнє бачення справедливості, бажаного майбутнього, можливостей співіснування або червоних ліній.

На відміну від міжнародних інституцій, де перехідне правосуддя та його механізми закріплені в документах ООН та Ради Європи, органи влади України перебувають лише на стадії обговорення самої можливості запровадження національної моделі перехідного правосуддя. Інформаційно-просвітницька та законопроєктна робота, виконана у цьому напрямі громадянським суспільством, діяльність неурядового сектору в сфері документування воєнних злочинів і порушень міжнародного гуманітарного права, встановлення історичної правди, виправлення шкоди, завданої жертвам конфлікту, запровадження несудових відновних механізмів перехідного правосуддя потребують підтримки з боку парламенту та уряду України.

Узагальнюючи аналіз конфліктного потенціалу впровадження правосуддя перехідного періоду, звернемо увагу, що більшість протиріч, що можуть виникнути та призвести до конфліктів у процесі або внаслідок упровадження в середньо- і довгостроковій перспективі, стосуються різного бачення справедливості: у процесі притягнення до відповідальності, відшкодування жертвам, уста- новлення та оприлюднення правди про конфлікт, реформування державних органів. Англійський термін Justice (зокрема в терміні Transitional Justice) перекладається і як правосуддя, і як справедливість, але в суспільній свідомості громадян Україні це не завжди тотожні речі. Тому справедливість як те, на відновлення чого спрямоване правосуддя перехідного періоду, має враховувати окреслені розбіжності та їхній конфліктний потенціал. Оскільки відчуття та бачення справедливості різними частинами суспільства як на підконтрольних уряду так і на тимчасово окупованих територіях торкається ціннісного шару суспільної свідомості, воно потребуватиме адекватних механізмів роботи з узгодженням та примиренням, зокрема через практики відновного правосуддя, діалогу, публічних дискусій тощо. Коли справедливість «жертви», «ветерана», «держави», «держслужбовця» конфліктуватимуть, застосування суто юридичних і правових механізмів не буде гарантією суспільного консенсусу щодо відновлення справедливості для всіх.

По-перше, необхідно розмежувати побутове поняття «діалог» і «діалог як професійна практика роботи з конфліктом». Діалог у побутовому розумінні — розмова двох і більше людей на будь-яку тему за будь-якими правилами. Якщо діалогу передує конфліктна ситуація, такий діалог на побу- товому рівні нерідко закінчується словесною агресією й ескалацією конфлікту. Діалог у професійному конфліктологічному значенні — саме його називають фасилітованим діалогом — це один із інструментів трансформації конфліктів, особлива технологія роботи з ними.

2018 року Центр досліджень медіації та діалогу Києво-Могилянської академії ідентифікував 157 діалогових процесів в Україні, виконаних 66 українськими і міжнародними організаціями в 14 областях України з січня 2014 р. до квітня 2017 р.

Як і в інших конфліктних зонах будь-де в світі, на початковому етапі термін «діалог» використовувався хаотично, для означення будь-яких групових зустрічей, презентацій, обговорень чи то з ведучим, чи без. Однак українські медіатори і фасилітатори швидко взяли справу в свої руки і розробили власне бачення фасилітованого діалогу. Наскільки нам відомо, вперше в історії збройних конфліктів саме місцева спільнота професіоналів, а не міжнародні експерти, дали контекстно специфічне розуміння поняття діалог.

У ситуації збройного конфлікту, що досі триває, фасилітований діалог в Україні застосовують зі значними особливостями. По-перше, хоча поки діалоги відбуваються в Україні здебільшого на локальному рівні, представники громадянського суспільства, які почали застосовувати такі формати у роботі, бачать у діалозі механізм зміцнення довіри між різними частинами суспільства з різними баченнями і механізм відновлення спроможності суспільства долати соціальні протиріччя у демократичний спосіб через урахування різних суспільних інтересів. Діалог сприяє трансформації образу іншого як «ворога» стосовно політичних, ціннісних та інших розбіжностей у образ «опонента». Це суттєво збільшує спроможність суспільства протистояти зовнішньому впливу агресії Російської Федерації, коли ці протиріччя використовуються у політичних і безпекових цілях. У цьому сенсі, в умовах збройного конфлікту діалог і віднайдення порозуміння в суспільстві є внеском у безпеку держави і побудову стійкішої України.

Використання діалогу в умовах збройного конфлікту охоплює набагато ширший діапазон тем, які виходять за межі міжетнічних відносин і розширюються до поняття «позитивного миру», що передбачає побудову сталих інституційних структур суспільства. Тому поряд із традиційними в інших конфліктних контекстах темами щодо міжрелігійних відносин, історичної пам’яті, майбутнього, цінностей і ідентичностей, шляхів вирішення збройного конфлікту тощо (так звані екзистенційні діалоги), в Україні більшість діалогів (90 %) стосується технічних тем: реформи освіти, охорони здоров’я, децентралізація, створення об’єднаних територіальних громад, побутових проблем у громадах, інтеграції ВПО та ветеранів у громади вселення, прав людини тощо. Остання особливість фасилітованих діалогів в Україні стосується потенціалу українських фасилітаторів.

Аналіз міжнародних правових документів і сучасних досліджень продемонстрував, що проведення масштабних національних і регіональних консультацій щодо дизайну, розробки і імплементації моделі перехідного правосуддя є обов’язковою складовою успішного процесу. При цьому діалог є потужним інструментом консультацій, який забезпечує в одному процесі ефективну двосторонню комунікацію — одночасно комунікацію від влади до людей і від людей до влади, і має бути застосований поряд із іншими інструментами публічних консультацій.

Примирення неможливе без роботи з почуттями, яку забезпечує діалог. Але примирення не є примусом до будь-яких почуттів та емоцій, як і не є забороною на них. Діалог — це можливість почути та зрозуміти, що відчували ті або інші люди під впливом конфлікту, насамперед жертви. І це шанс для всіх, хто опинився під впливом війни як прямо, так і опосередковано, отримати емпатію. При цьому «емпатія не виключає продовження почуття гніву, і не вимагає від жертви готовності пробачити і забути. Індивіди, жертви та злочинці, перебувають усередині всіх процесів примирення. Обидві категорії охоплюють багато людей і груп крім тих, хто безпосередньо був включений в акти політичного, етнічного або релігійного насильства. Діалог — це можливість за уявленнями про групу «вони» побачити живих людей, з їхнім болем, мотивами, сумнівами, внутрішніми конфліктами.

Ознайомитися із повною версією дослідження можна за посиланням. Підбірку цитат із дослідження було підготовлено в межах проекту «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства». Проект «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства» реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини через IFA (Інститут зовнішніх відносин) у програмі фінансування ZIVIK. 

Projekt «Religiöse Gemeinden und die Überwindung der gesellschaftlichen Polaritäten in der Ukraine» unterstützt aus Mitteln des Auswärtigen Amtes durch das IFA (Institut für Auslandsbeziehungen e.V.) im Förderprogramm ZIVIK

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *