Збірка висновків і рекомендацій, створених за результатами обговорення Стратегії участі Церков і релігійних організацій у миробудуванні «Україна – наш спільний дім»

Збірка висновків і рекомендацій, створених за результатами обговорення Стратегії участі Церков і релігійних організацій у миробудуванні «Україна – наш спільний дім» на основі роботи груп з різних регіонів України. Збірку було оприлюднено в рамках проекту «Об’єднуючи людей заради миру» за підтримки Карітас Німеччини та Міністерства закордонних справ Німеччини у 2018 році.

Виклики неправдивої пропаганди

• Люди втратили можливість розрізнити де правда, а де брехня. В умовах Інтернету та вільного інформаційного простору, коли вже немає цензури (як у радянський час), все одно люди потерпають від облудливої пропаганди, насамперед російської, яка діє на людські глибинні стереотипи та отруює душі людей ненавистю та недовірою.

• Під впливом інформаційних потоків змінюється свідомість людей, і це зараз відбувається на окупованих територіях України, де майже немає українських телепрограм і преси. Звільнення цих територій не означає повне вирішення ситуації, адже паралельно повинен тривати процес звільнення свідомості.

• Громадянське суспільство повинно постійно працювати з тим, щоб позитивно впливати на свідомість народу, звільняючи його від стереотипів, упереджень і взаємної недовіри.

• Ключ до перемоги України над імперськими зазіханнями Росії та її руйнівною пропагандою – в успішності трансформації самої України, позитивних реформах.

• Слід сформувати своє бачення інформаційної політики та концепцію протидії неправдивій пропаганді, щоб не допустити спроби посіяти розбрат, недовіру, збурити та розколоти суспільство по різним лініям розломів (церква, релігія, мова, національність, історія, видатні постаті, соціальний статус тощо).

• Необхідно розробити та проводити в різних регіонах тренінги по медіаграмотності, в тому числі онлайн курси та безкоштовні відеоуроки. Як приклад, у якості кейсу аналізується певна подія, яку учасники розглядають з багатьох різних ракурсів і приходять до певної міри спільної оцінки – де правда, а де маніпуляції та брехня (в тому числі, на конкретних прикладах роботи ЗМІ).

•  Ненависть і любов на шляху миробудування

•  Примирення не можна побудувати на ненависті. Наше спільне завдання – відродити мову любові. Правда нероздільна від любові. І тому, якщо ми обстоюємо правду – тим самим ми обстоюємо любов.

•  Ненависть втягує нас у цикл помсти – людина прагне помститись тому, хто завдав їй кривду, а відтак бере участь у цьому безконечному ланцюгу. Відмова брати участь у цьому циклі помсти – це шлях до примирення. Водночас це не означає, що ми маємо забути чи заперечувати правду.

•  Не може бути щирого, адекватного примирення без визнання певних своїх помилок. Примирення з тим, хто не визнає свої похибки, є неможливим.

•  Любов є тим будівником миру в світі, якого ми всі прагнемо. І що є протилежною стороною любові – це є зло, яке завжди проти любові, це є розбрат і смерть.

•  Слід відмовитися у публічних дискусіях та особистому спілкуванні від мови ворожнечі, яку вкладають у нашу свідомість політтехнологи чи автори пропагандистських штампів, намагаючись розділити суспільство. 

Примирення та взаємодія між людьми

• Розділення,роздробленістьінапругаіснувалавнашомусус- пільстві і до війни. Це не є щось таке, що з’явилося внаслідок війни. І тому одним з головних наших завдань зараз є не примирення воюючих сторін, але йдеться про повернення миру, соборності, взаєморозуміння та прагнення спільнодії до наших громад.

• Нашим основним завданням є перейти до логіки співпраці. Тоді ми долаємо логіку так званої нульової суми – той принцип, коли наша перемога означає поразку когось іншого.

• Засадничою передумовою суспільного преображення України є правильна ціннісна платформа, довкола якої можуть об’єднуватися агенти змін. Необхідно в нашому суспільстві за- класти фундамент взаємозв’язків і взаєморозуміння.

• Важливою є відкритість один до одного, незалежно від того, які у нас є відмінності. Тобто, якщо людина є така, як вона є: християнином, мусульманином чи атеїстом, якщо вона буде, можливо, нам не зрозумілою, ми все одно маємо бути відкритими один до одного тому, що ми є люди. Представникам різних конфесій у першу чергу слід прагнути порозуміння, примирення, надаючи позитивний сигнал всьому українському суспільству про те, що, незважаючи на відмінності та різні погляди, жити в мирі і злагоді можливо.

• Багато проблемних питань вирішуються на особистому рівні. Важливо виходити на такі стосунки та особисте спілкування – шукати в кожній конфесії та громадському секторі тих, хто готовий до діалогу, розвитку стосунків довіри та взаємодії.

• Не слід обмежуватися лише налагодженням стосунків із тими людьми чи спільнотами, хто проявляє в ньому цілковиту зацікавленість. Миробудування завжди передбачає, що ми є на цій межі, де ми виходимо з зони комфорту, коли ми оточені тими, з якими вже є взаєморозуміння, і приходимо до тих, хто ще може не готовий долучитися до спільних дій, але вже відкритий до діалогу.

• Соціальні проблеми є дуже важливим фактором напруги, і тому заходи, спрямовані на вирішення соціальних проблем, є також миротворчим процесом.

Миробудівничий потенціал релігійних спільнот

• У багатьох суспільствах є ризик залучення релігійних організацій у конфронтацію, коли внутрішні чи зовнішні сили роздмухують релігійну ворожнечу, спекулюючи питання- ми міграційних потоків чи появою нових релігійних течій. Україні вдалося уникнути цього, хоча російська пропаганда продовжує використовувати релігійний фактор для поділу та дестабілізації України.

• Спільна присутність різних конфесій на різних публічних заходах є певним маніфестом та має дуже велике символічне значення. Також спільні благодійні проекти різних конфесій є дуже важливою маніфестацією для багатьох довкола, свідченням можливості діалогу та співпраці на благо суспільства. З цією метою треба розвивати існуючі та створювати нові міжконфесійні майданчики у регіонах.

• Важливо проводити зустрічі також на рівні парафіян, а не лише керівництва релігійних об’єднань. Ознайомити віруючих різних конфесій і налагоджувати співпрацю між ними в межах конкретних суспільно-корисних проектів.

Спільнодія громадського сектору

• Громадські організації та релігійні громади цілком спроможні діяти спільно для побудови миру і взаєморозуміння. І саме релігійна спільнота має проявити ініціативу у процесі миро- будування, адже церква є найбільш авторитетною суспільною інституцією.

• Рівень взаємної недовіри між релігійними громадами в Україні суттєво знизився, що обумовлено трансформацією укра- їнського суспільства внаслідок реакції на останні суспільно- політичні виклики, які є спільними для всіх. Це відкриває можливості для більшої взаємодії.

• У громадянського суспільства є стереотип, що релігійність є тотожна фундаменталізму, а віруючі є зашореними. Тому також треба долати цю відчуженість між громадянським суспільством і релігійною спільнотою, яке є та повинна бути його повноправною частиною. Необхідно долати не лише міжрелігійні стереотипи, але і стереотипи, які є між громадськими активістами та релігійною спільнотою.

• Діалог і спільнодія не повинні обмежуватися лише між конфесійним форматом – важливо налагоджувати співпрацю громадських і релігійних організацій.

• Практичні ідеї для спільнодії громадського сектору

• Реалізовувати на місцевому рівні такий алгоритм подальших спільних дій:

  1. 1)  ознайомити якнайширше коло осіб, громадських і релігійних спільнот зі Стратегією та показати, що вже є конкретний документ, до реалізації якого можна долучитись;
  2. 2)  Ініціювати міжконфесійні та громадські зустрічі з метою обговорення Стратегії;
  3. 3)  Як результат цих зустрічей, почати конкретні спільні дії, заходи, проекти, які є актуальні та можливі для спільної організації на місцевому рівні (просвітницькі громадсько- релігійні заходи, дискусійні майданчики та круглі столи, спільні громадські та благодійні акції тощо).

• Слід докласти зусиль, щоб рекламні та інформаційні кампанії про спільні заходи громадських і релігійних організацій були більш ефективними та охоплювали максимально можливу аудиторію для залучення більшого числа людей.

• ЗметоюреінтеграціїмешканцівокупованихтериторійУкраї- ни – з ними також треба спілкуватись, вступати в діалог, роз- починати процес миробудівництва. Примирення – це багатоскладовий, поетапний процес, а тому починати варто вже зараз, не чекаючи деокупації цих територій.

• Необхідно підвищувати кваліфікацію вчителів для того, щоб вони несли в систему освіти принципи миробудування та навчали дітей і молодь методам мирного вирішення конфліктних ситуацій.

• Психологам слід проводити спеціальні консультації, семінари, тренінги на тему профілактики ненависті, агресії та інших проявів ворожнечі для людей, які брали участь у бойових діях або постраждали від них, а також для людей, які опинились у важких життєвих ситуаціях для того, щоб долати їх без застосування агресії.

• Ініціювати спільні благодійні акції з соціальним контекстом для дітей і молоді. Як приклад, малювали картини чи робити витвори рукоділля, які продавати на вуличних аукціонах, міських ярмарках і публічно передавали зароблені гроші на конкретну благодійну діяльність (допомогу воїнам чи ветеранам АТО, хворим, сиротам тощо).

• Організовувати інтеграційні заходи для родин, дітей та молоді з різних регіонів, різних конфесій і національностей (літні табори, спортивні змагання, музичні та інші культурні фестивалі, тренінги, святкування), щоб навчити їх перестати мислити стереотипами та відкрити для себе багатство інших народів, традицій і культур, шануючи при цьому власне ко- ріння та залишаючись вірним своїм власним релігійним переконанням (як приклад, акція «Схід і Захід – разом»).


Матеріал оприлюднено в рамках проєкту «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства». Проект «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства» реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини через IFA (Інститут зовнішніх відносин) у програмі фінансування ZIVIK.

Projekt «Religiöse Gemeinden und die Überwindung der gesellschaftlichen Polaritäten in der Ukraine» unterstützt aus Mitteln des Auswärtigen Amtes durch das IFA (Institut für Auslandsbeziehungen e.V.) im Förderprogramm ZIVIK.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *