Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.
В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.
А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару овечу не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
А хто входить у двері, той пастир овець.
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
Цю притчу сказав їм Іісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.
Учні Його запитали в Нього: Равві! хто согрішив, він чи батьки його, що сліпим народився?
Іісус відповів: ні він не согрішив, ні батьки його, а це для того, щоб явились на ньому діла Божі.
Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; приходить ніч, коли ніхто робити не може.
Доки Я в світі, Я світло світові.
Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив слиною суміш і помазав сумішшю очі сліпому,
і сказав йому: іди, умийся в купальні Сілоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
це перша й найбільша заповідь
Іісус же пішов на гору Єлеонську.
А вранці знов прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
Ось книжники і фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбстві, і, поставивши її посередині, сказали Йому:
Учителю! цю жінку взяли нині в перелюбстві;
а Мойсей у законі заповів нам побивати таких камінням, а Ти що скажеш?
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Іісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
Коли ж продовжували питати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.
Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.
Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.
Після цього Іісус ходив по Галілеї, бо не хотів ходити по Іудеї, тому що іудеї шукали вбити Його.
Наближалося свято іудейське – ставлення кущів.
Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди в Іудею, щоб і учні Твої бачили діла, які Ти твориш.
Бо ніхто не робить чого-небудь таємно, а сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.
Бо і брати Його не вірували в Нього.
На це Іісус сказав їм: Мій час ще не настав, а для вас завжди час.