Читання дня
Євангеліє
Іісус же пішов на гору Єлеонську.
А вранці знов прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
Ось книжники і фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбстві, і, поставивши її посередині, сказали Йому:
Учителю! цю жінку взяли нині в перелюбстві;
а Мойсей у законі заповів нам побивати таких камінням, а Ти що скажеш?
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Іісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
Коли ж продовжували питати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
Вони ж, почувши це, і будучи докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Іісус і жінка, яка стояла посередині.
Іісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! де ті, що звинувачували тебе? ніхто не осудив тебе?
Вона відповіла: ніхто, Господи. Іісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди і більше не гріши.
Іісус знову говорив до народу і сказав їм: Я світло світові; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
Іісус сказав їм у відповідь: якщо Я і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве; бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
Ви судите по плоті; Я не суджу нікого.
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який послав Мене.
А і в законі вашому написано, що свідчення двох чоловік є правдиве (Втор. 19,15).
Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Котрий послав Мене.
Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Іісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
Ці слова говорив Іісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
Знову сказав їм Іісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
Говорили ж іудеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
Він сказав їм: ви від нижніх, Я від вишніх; ви від світу цього, Я не від цього світу.
Тому Я і сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Іісус відповів їм: від початку Сущий, як і кажу вам.
Багато маю говорити і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
Сказав же їм Іісус: коли вознесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
Коли Він це говорив, багато увірували в Нього.
Тоді Іісус сказав іудеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно Мої учні,
і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
Йому відповідали: ми рід Авраама і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
Іісус відповів їм: істинно, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
Але раб не перебуває в домі вічно, син перебуває вічно.
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
Знаю, що ви рід Авраама, однак шукаєте вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; а ви робите те, що бачили в отця вашого.
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Іісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то діла Авраамові робили б.
А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам істину, яку чув від Бога: Авраам цього не робив.
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; одного Отця маємо, Бога.
Іісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
Чому ви не розумієте Моїх слів? тому що не можете чути слова Мого.
Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивця споконвіку і не встояв в істині, бо нема в ньому істини. Коли говорить він неправду, говорить своє, бо він лжець і батько неправди.
А як Я істину говорю, то не вірите Мені.
Хто з вас звинуватить Мене у неправді? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви не слухаєте тому, що ви не від Бога.
На це іудеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
Іісус відповів: у Мені біса нема; але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
А втім, Я не шукаю слави Моєї: є Той, Хто шукає і судить.
Істинно, істинно кажу вам: хто буде дотримуватися слова Мого, той не побачить смерті повік.
Іудеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слова Мого буде дотримуватися, той не зазнає смерті повік.
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? і від пророків, які померли: чим Ти Себе робиш?
Іісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Котрого ви говорите, що Він Бог ваш.
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібний до вас лжець. Але Я знаю Його і дотримую слово Його.
Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив і зрадів.
На це сказали Йому іудеї: Тобі нема ще й п’ятидесяти років,– і Ти бачив Авраама?
Іісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніше, ніж був Авраам, Я є.
Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Іісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і пішов далі.
Євангеліє від Іоанна,
Глава 8
Апостол
Отож передусім прошу підносити молитви, моління, благання, подяки за всіх людей,
за царів і за всіх, які начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне у всякому благочесті і чистоті,
бо це добре і угодне Спасителеві нашому Богу,
Котрий хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини.
Бо єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми Людина Христос Іісус,
Котрий віддав Себе для викуплення всіх. Таке було в свій час свідчення,
для якого я поставлений проповідником і Апостолом,– істину кажу у Христі, не обманюю,– учителем язичників у вірі та істині.
Отож бажаю, щоб на всякому місці мужі підносили молитви, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву;
щоб також і жінки, в пристойному вбранні, з соромливістю і невинністю прикрашали себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцінним одягом,
а добрими ділами, як личить жінкам, які присвячують себе благочестю.
Жінка хай вчиться в безмовності, в повній покорі;
а навчати жінці не дозволяю, ані панувати над чоловіком, а бути в безмовності.
Бо спершу був створений Адам, а потім Єва;
і не Адам був спокушений; а жінка, спокусившись, впала в злочин;
а втім спасеться через народження дітей, якщо буде у вірі й любові та в святості з невинністю.
Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 2
Старий Заповіт
І з’явився Авраамові Бог біля мамврійського дуба, коли він сидів опівдні при вході до свого намету. Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стояли перед ним. І побачивши це, побіг їм назустріч від входу свого намету і вклонився до землі, та сказав: Господи, якщо я знайшов милість перед Тобою, не обмини Твого раба. Хай принесуть води і хай помиють ваші ноги, і освіжіться під деревом. Я ж принесу хліба, і їстимете, а після цього підете своєю дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. А вони сказали: Зроби так, як сказав.
І Авраам поспішив у намет до Сарри, і сказав їй: Швиденько заміси три мірки= питльованого борошна і зроби паляниці. І побіг Авраам до худоби, взяв молоде, гарне теля і дав рабові, а той швидко приготував його. Взяв масло, молоко і теля, яке приготував, і положив перед ними, і вони попоїли. А сам стояв біля них під деревом.
Один із них промовив до нього: Де твоя дружина Сарра? Він же у відповідь сказав: Ось, у наметі. Повертаючись, – сказав він, – зайду до тебе у той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним.
Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, в Сарри припинилося. Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. Хіба сказане є неможливе для Бога? В такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син. Сарра перелякалася й заперечила, кажучи: Я не засміялася. А Той сказав: Ні, ти таки засміялася.
Мужі підвелися звідти й подивилися в напрямку Содома й Гоморри; Авраам же, супроводжуючи Їх, йшов разом з Ними. І сказав Господь: Чи приховуватиму Я від Авраама, Свого раба, те, що роблю? Адже Авраам неодмінно станеi великим і численним народом, і будуть благословенні у ньому всі народи землі. Бо знаю, що заповість своїм синам і своєму домові після себе, і вони будуть дотримуватися Господніх доріг, аби чинити справедливість і суд. Щоби здійснив Господь для Авраама все, що йому сказав.
Крик Содома й Гоморри посилився, – сказав Господь, – і їхні гріхи дуже великі. Тому, зійшовши, погляну, чи все відбувається так, як доносить їхній крик, котрий лине до Мене; якщо ж ні, то щоб Я знав. І повернувшись, Мужі пішли звідти в Содом; Авраам же продовжував стояти перед Господом.
Наблизившись, Авраам сказав: Невже знищиш разом праведного з неправедним, невже й праведний буде, як неправедний? Якщо буде п’ятдесят праведних у місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усю місцевість задля п’ятдесяти праведних, якщо будуть у ньому? В жодному разі Ти не вчиниш за цим словом, аби знищити праведного з неправедними. Хіба буде з праведним – як з неправедним? Зовсім ні! Ти ж Суддя всієї землі! Невже не вчиниш суду? Та Господь промовив: Якщо знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то збережу всю місцевість задля них.
У відповідь Авраам сказав: Тепер я, будучи землею і попелом, почав говорити до Господа, – та якщо кількість праведних зменшиться з п’ятдесяти на п’ять осіб, – чи знищиш через п’ятьох усе місто? Той сказав: Не знищу, коли там знайду сорок п’ять. Авраам продовжував промовляти до Нього і сказав: А якщо знайдуться там сорок? Той відповів: Не знищу задля сорока. Що, Господи, коли говоритиму ще? – продовжив він. – А якщо знайдуться там тридцять? Той сказав: Не знищу, якщо знайду там тридцять. Оскільки, – сказав, – я наважився говорити до Господа, – якщо ж знайдеться там двадцять? Той сказав: Не знищу і задля двадцяти. Тоді він сказав: Що, Господи, коли промовлю ще один раз? А якщо знайдеться там десять? Той сказав: Не знищу і задля десяти.
Коли Господь закінчив говорити з Авраамом, то відійшов. Авраам же повернувся на своє місце.
Книга Буття ,
Глава 18.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії