Ісмагілов Сергій Валерійович – кандидат філософських наук,
Голова Українського центру ісламознавчих досліджень,
викладач в Institute of Knowledge Integration,
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма».
Іслам – релігія миру. Про це свідчить як ісламське віровчення, так відображено і в самій його назві «іслам». Термін «іслам», по суті, означає підпорядкування своєї волі Богові та божественному закону, щоб проживати життя, сповнене найвищої мети творіння, – життя, в якому однаково захищені гідність і свобода всіх людей. Ісламське віровчення декларує основи людської свободи та рівності. Воно наголошує на важливості взаємодопомоги та взаємоповаги і закликає мусульман до мирного, справедливого і доброзичливого ставлення до всіх, незалежно від релігійної, етнічної чи расової приналежності. З іншого боку, іслам не виключає для своїх послідовників можливості чинити опір військовій агресії шляхом збройної боротьби та закликає виступати проти геноциду, утисків, насилля і несправедливості. Зазвичай у цьому контексті використовують термін «джигад», однак це некоректна інтерпретація зазначеного поняття. Джигад – означає докладати зусиль задля досягнення гідних цілей. За класичною інтерпретацією цього терміну в ісламі, найвища ступінь джигаду – це боротьба із особистими недоліками, середня ступінь джигаду передбачає діяльність, спрямовану на викорінення недоліків у суспільстві та проповідь ісламу, а найнижчим ступенем джигаду вважається збройний захист від агресора. У західній культурі поширена думка, що джигад – це не що інше, як «священна війна», тобто війна проти іновірців з метою насаджування своєї релігії та культури. Насправді ж, мусульмани ніколи не сприймали джигад як священну війну, в ісламі навіть не існує поняття «священна війна», адже ця релігія не вбачає ніякої святості у будь-якій війні. Найбільш влучним визначенням ісламської концепції воєнного джигаду, з погляду ісламської традиції, є справедлива війна. У Священному Корані сказано: «Боріться на шляху Аллага проти тих, хто бореться проти вас. Але не виявляйте ворожості при цьому, бо ж, воістину, Аллаг не любить тих, хто виявляє ворожість» (Коран, 2:190).
Глибокий аналіз ісламських священних текстів та історії мусульманського світу дає підстави вважати, що мир завжди був точкою відліку та кінцевою метою ісламу, а війна – захисним механізмом для оборони від ворожої агресії або каральним заходом, щоб дати відсіч тиранії та утискам. Війна дозволена в ісламі лише у виняткових випадках. Перш ніж вдатися до війни, необхідно відповісти на принципове питання: що є пріоритетом у взаєминах між мусульманами та іновірцями – війна чи мир? Аналізуючи священні джерела ісламу, виявляємо, що в основі стосунків між мусульманами та іновірцями лежить правило миру і злагоди. Конфлікт і війна – найсуворіші заходи, передбачені мусульманською релігією. До них мусульманське вчення дозволяє вдаватися лише у тому разі, коли вичерпано всі миротворчі зусилля і не залишилося жодного мирного способу вирішення конфлікту з урахуванням законних прав та інтересів сторін. Людина має захищати своє життя, майно, землю, честь та сім’ю. Пророк Мухаммад (мир йому!) сказав: «Життя, честь і майно віруючого є недоторканними».
Одного разу до Пророка підійшов чоловік і запитав:
– «О, Посланцю Аллага, що мені слід робити, якщо хтось захоче відібрати в мене те, що за правом належить мені?
– Не віддавай йому того, що належить тобі.
– А якщо він матиме зброю і захоче відібрати силою?
– Тоді й ти бери зброю і захищайся.
– А якщо він мене вб’є?
– Тоді ти потрапиш до раю!
– А якщо я вб’ю його?
– Тоді він потрапить до пекла!»
З цього випливає, що у разі спроби незаконного заволодіння тим, що за правом належить людині, цій людині іслам наказує захищатися. Це навіть не рекомендація, а припис.
Всевишній Господь мовить у Корані: «Чому б вам не боротися на шляху Аллага заради слабких чоловіків, жінок та дітей, які говорять: “Господи наш! Виведи нас із цього міста, жителі якого є несправедливими. Даруй нам від Себе покровителя, даруй нам від Себе помічника”!» (Коран, 4:75)
Зазначений коранічний уривок вказує не тільки на право особистого захисту, але й на право захисту інших людей, що зазнають утисків і страждають від несправедливості. Цей світ є пристановищем для різних людей та спільнот: починаючи від справедливих і добрих, закінчуючи злодіями та безбожниками. Якби індивід був позбавлений права захищатися від злодіїв, людство в цілому ніколи не досягло б високих моральних принципів, які у сучасному світі називаються загальнолюдськими цінностями, правами людини тощо. Право на захист знаходить відображення навіть у самій природі людини: її наділено тим, що психологія називає «інстинктом самозбереження», характерним також для інших видів живих істот.
В ісламі закріплено низку правил, що проголошують захист особистих прав і свобод, однак права індивіда не повинні обмежувати прав суспільства в цілому. Іслам – це доктрина, ядро якої формують повага, терпимість, справедливість та рівність, при цьому в основі ісламського розуміння свободи та прав людини лежить віра у Єдиного Бога, а також божественні цінності, закріплені в Корані та сунні пророка Мухаммада (мир йому!). Згідно вчення ісламу, якщо ми хочемо, аби людство жило у мирі та безпеці, нам слід керуватися Божими приписами і моральними цінностями.
Багато фрагментів Корану вказують на гідність, рівність і братерство всього людства. До того ж, Бог ясно дає зрозуміти, що правами та свободами наділені абсолютно всі люди, незалежно від релігії, раси, статі, соціального статусу, національності і мови.
«О люди! Воістину, Ми створили вас із чоловіка та жінки й зробили вас народами та племенами, щоб ви знали одне одного. Воістину, найшановніші з-посеред вас перед Аллагом – найбільш богобоязливі! Воістину, Аллаг – Всезнаючий, Всевідаючий» (Коран, 49:13).
Бог створив людину намісником на цій землі, поставив її вище за тварин, птахів, риб та інших творінь. Пророк Мухаммад (мир йому!) постійно підкреслював необхідність підтримки братніх відносин. За його словами, жодній людині не вдасться досягнути чистоти і праведності, допоки вона не буде бажати своєму братові чи сестрі того, чого бажає сама собі. В одній із проповідей він промовив: «Усі люди – нащадки Адама, жоден араб не має переваги над неарабом, і жоден неараб не має переваги над арабом. Білі не мають переваги над чорними, і чорні не мають переваги над білими. Перевага може бути тільки в набожності!»
Всевишній ясно описав у Корані, що життя кожної людини – священне. Не можна просто так, безпідставно, проливати людську кров і забирати людське життя. Право на життя закріплене в основах ісламу, Бог подарував його кожній людині, яка живе або житиме на планеті Земля. Життя, честь та гідність – це величезний дар. Ми мусимо дбати як одне про одного, так і про самих себе. Вбивство та самогубство суворо заборонені. У своїй прощальній проповіді Пророк Мухаммад (мир йому!) нагадав про важливість прав людини в ісламі, сказавши: «Ставтеся до життя і власності як до священного подарунка. Повертайте речі, які вам дали, їхнім законним власникам. Не шкодьте нікому, і тоді ніхто й вам не зашкодить. Пам’ятайте, що ви зустрінетеся з Господом вашим і що Він запитає вас про всі ваші вчинки».
У XX столітті мусульманські спільноти дійшли згоди щодо того, що всі вищезгадані норми ісламського віровчення необхідно закріпити в «Ісламській декларації прав людини», яку було прийнято під час конференції міністрів закордонних справ країн-членів Організації «Ісламська конференція» в Каїрі 5 серпня 1990 року. У ній, зокрема, проголошено:
Ст.1. а) Всі люди утворюють одну сім’ю, члени якої об’єднані покорою Аллагу і є нащадками Адама; всі люди рівні в тому, що стосується основ людської гідності, обов’язків та відповідальності, незалежно від раси, кольору шкіри, мови, місця проживання, статі, релігійних переконань, політичної приналежності, соціального статусу чи інших критеріїв.
б) Всі люди є рабами Аллага, і найбільше Він любить тих, хто приносить більше користі іншим Його рабам, і ніхто не має переваги над іншими людьми, хіба що в благочесті і добрих справах.
Ст.2. а) Життя – це дар Аллага, і право на життя гарантоване кожному; люди, суспільство і держава повинні охороняти це право від будь-якого посягання; позбавлення життя без законних підстав є неприпустимим.
б) Заборонено вдаватися до заходів, що можуть призвести до винищення всього людського роду.
в) Турбота про збереження та продовження людського життя в межах дозволеного Аллагом є шаріатським обов’язком.
Ст.3. а) У ході збройних конфліктів заборонено вбивати людей, що не є їх безпосередніми учасниками, зокрема людей похилого віку, жінок і дітей; поранені та хворі мають право на медичну допомогу, а полонені – на їжу, притулок та одяг; забороняється наруга над тілами вбитих; дозволяється обмін полоненими та організація зустрічей та контактів членів сімей, розлучених внаслідок бойових дій.
Ст. 4. Кожна людина користується правом особистої недоторканності та має право на захист своєї честі, гідності і репутації протягом життя та після смерті; держава і суспільство повинні подбати про тіло людини після смерті та про місце його поховання.
Ст.11. а) Людина народжується вільною; ніхто не має права її поневолювати, принижувати, підкорювати або експлуатувати; людина може підкорюватися і поклонятися лише Всевишньому Аллагу.
Ст. 18. а) Людина має право на існування без остраху за своє життя, релігію, сім’ю, честь та гідність і майно.
Ст. 21. Забороняється захоплювати людей у якості заручників, незалежно від способу та мети вчинення цих дій.
Ст. 22. г) Забороняється розпалювання міжнаціональної ворожнечі або ненависті до будь-яких поглядів, а також вчиняти дії, що можуть спровокувати будь-яку форму расової дискримінації.
Виходячи з положень «Ісламської декларації прав людини», – а всі її норми спираються на Коран та сунну пророка Мухаммада (мир йому!), – іслам як світова релігія сповідує цінності, що повністю відповідають сучасному поняттю про права людини, та стоїть на захисті миру, справедливості й людської гідності. Дії радикальних екстремістських та терористичних угруповань, що аргументують свої злочини, спираючись нібито на релігійні закони, не витримують жодної критики та суворо заборонені ісламом.
Список джерел і літератури
- Ауда Джасер. Цілі шаріату (Макасід аш-шаріа): Посібник для початківців / Пер. З російської О.В. Тимчишин – К.: Ансар Фаундейшн, 2017. – 246 с.
- Аріфов Сейран. Джихад / С.Аріфов, Київ, Ансар Фаундейшн, 2020. – 712 с.: іл.
- Керимов Г.М. Шариат: закон жизни мусульман. Ответы Шариата на проблемы современности. – СПб.: «Издательство «ДИЛЯ», 2007. – 512 с.
- Коран. Переклад смислів українською мовою. Переклав з араб. Михайло Якубович. – К.: ДУМУ «Умма», 2017. – 608 с.
- Луай М. Сафі. Мир и границы войны: выход за рамки классической концепции джихада. – Ровно.: Международный институт исламской мысли, 2020. – 65 с.
- Лубська М.В. Мусульманське право: сутність, джерела, структура: монографія. – К.: 2009. – 256 с.
- Лубська М.В. Мусульманське право: релігієзнавчо-правовий контекст.– К.: 2006. – 196 с.
- Універсальна ісламська декларація прав людини (мова джерела російська). Доступ за посиланням.
- Каїрська декларація про права людини у ісламі (мова джерела російська). Доступ за посиланням.