«Творити любов — ручна робота терплячих людей»: миротворчий досвід Спільноти святого Егідія

Вебінар-дискусія щодо джерел порозуміння крізь призму досвіду Спільноти святого Егідія відбувся 26-го травня в рамках проєкту «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства». Спікерами зустрічі стали:

  • Юрій Ліфансе — голова Спільноти святого Егідія в Україні;
  • Ольга Макар — координатор руху Молодь за мир.

Дискутант — Яна Рожнятовська, психолог БФ «Карітас-Київ», координатор проекту «Долаючи розломи в громадах». Модератор — Костянтин Сігов, директор видавничого об‘єднання «Дух і Літера» та Центру європейських гуманітарних досліджень НаУКМА, консультант Державної служби етнополітики та свободи совісті. 

Під час вебінару було обговорено миротворчий досвід Спільноти святого Егідія — християнської організація, яка має понад 50 000 членів у більш ніж 70 країнах світу. Основними напрямками діяльності є поширення Євангелія, допомога нужденним (бідним, бездомним, людям похилого віку, мігрантам тощо), діалог між церквами і релігіями.

Ключові тези учасників зустрічі:

  • Юрій Ліфансе про історію заснування спільноти:

«Спільнота народилася в Римі в 1968 році. Вона з’явилася завдяки інтуїції молодої людини — Андреа Рікарді, який на той час був школярем. Це були роки великого пошуку, коли шкільний клас ділився на лівих та правих. Спільнота народилась завдяки змінам, які спровокував Другий Ватиканський собор. Тому, в пошуках нової ідентичності та нового життя, Андреа Рікарді вирішив іти шляхом віри. На його думку, найкращий спосіб змінити світ — це змінити серце людини. Ці зміни були можливі в церкві.

7 лютого 1968 року разом з однокласниками він приїхав в барачний район Риму, де жили заробітчани та переселенці. Там вони зробили першу школу, де почали навчатися діти. А повернувшись, в центрі міста провели молитву. Цей жест був дуже важливий, бо з самого початку існування спільноти, вона ніколи не залишається на місці, звертаючи свою увагу на периферії. 

Сьогодні спільнота святого Егідія — це віряни, християни, перш за все світські люди (не клірики), які переживають повноту євангелія щодня, а не тільки в неділю. І вірять, що цей світ можна змінити завдяки близькості до слова Божого, до бідних людей та у близькості один до одного».

  • Юрій Ліфансе про служіння спільноти:

«Служіння спільноти дуже широке та поширене. Перше — з дітьми. Друге — служіння літнім людям. Після цього були бездомні, а далі поняття «бідних людей» стало для нас значно ширшим, адже ними стали цілі країни, такі як Мозамбік, Албанія, Косово тощо. Бідними стали засуджені на смертну кару і тому спільнота веде активно боротьбу проти існування такого явища. Бідними стали молоді люди, які сьогодні не знають сенсу свого життя».

  • Юрій Ліфансе про спільноту в Україні: 

«З 1991 року спільнота долає і конфесійні кордони. Майже одночасно, після падіння радянської влади, з’явилися спільноти у Москві та Києві, де більшість членів є православними. Шуткуючи я іноді кажу, що справжня група першого грудня — це спільнота святого Егідія. Адже саме 1 грудня 1991 року, коли мені було 15, ми вперше зібралися в школі де я навчався та вирішили відвідати та зробити групу продовженого дня в інтернаті для дітей. Після цього ми повернулися в наш клас і там зробили коротку молитву. З того часу спільнота святого Егідія є в Києві і вона пережила разом з країною та містом всі події, як щасливі, так і трагічні. Це допомагає спільноті мати погляд повний конкретики та мрій, адже перебуваючи на вулиці поруч із людьми, переживаючи соціальні та історичні процеси, ми намагаємося дивитися ширше з поглядом Евангеліє. Дивитися за горизонт та за кордони. Тому Майдан є відправною точкою погляду на світ. Люди Майдану допомагають своїми особистими історіями зазирнути за горизонт».

  • Ольга Макар про допомогу в Африці:

«У 80-х спільнота познайомилась з єпископом з Мозамбіку, який просив про допомогу. В його країні понад 20 років йшла жахлива війна, що спалахнула між правлячою партією та повстанцями. Спільнота почала допомагати гуманітарною допомогою, продуктами. Наприклад, у Мозамбік їздили лікарі, для того щоб купити окуляри дітям та дорослим, бо це був предмет розкоші. 

В результаті, виникають місцеві спільноти, де самі місцеві допомагають своїм ближнім тими ресурсами, які мають. Це вражає! Але водночас, наших братів та сестер вбивали за допомогу. Андреа Рікарді їздив у Мозамбік і особисто побачив як війна та голод панують у країні. Спільнота почала діяти і першим кроком була організація переговорів. Вдалося запросити в Рим обидві сторони конфлікту. Спершу, вони категорично відмовилися зустрічатися в одному залі, тому був створений росклад, що унеможливлював контакт. Але зрештою, у результаті комунікації зі спільнотою з часом обидві сторони погодилися на особисту зустріч в одному залі. А 4-го жовтня був підписаний мирний договір у церкві святого Егідія в Римі».

  • Юрій Ліфансе про умови заключення мирного договору:

«Першою справжньою умовою заключення мирного договору, який міг би тривати у часі, є бажання народу миру. Заради цього народу можна працювати та будувати мир. Мирні переговори часто стають школою для політиків, які вчаться бути не партизанами, не військовими, а тими, хто вирішує конфлікти у політичний спосіб. Для цього потрібні дипломати, які залучаються до переговорів, які веде Спільнота». 

Також під час вебінару-дискусії було обговорено миротворчу роботу Спільноти з дітьми та молоддю, питання гуманізації тюрем та увагу до бідних та голодуючих. Наприкінці діалогу учасники зустрічі обговорили досвід Спільноти святого Егідія у контексті сучасних подій війни в Україні. До обговорення приєдналися: Мирослав Маринович, Яна Рожнятовська та отець Георгій Коваленко. Переглянути повну версію вебінару можна за посиланням: 

Проект «Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства» реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини через IFA (Інститут зовнішніх відносин) у програмі фінансування ZIVIK. У організації вебінару беруть участь також об‘єднання «Європа без кордонів», Відкритий православний університет Святої Софії-Премудрості, видавництво «Дух і Літера», Національна платформа «Діалог про мир і безпечну реінтеграцію», Нова бібліотека Софії, Інститут екуменічних студій УКУ. 

Projekt «Religiöse Gemeinden und die Überwindung der gesellschaftlichen Polaritäten in der Ukraine» unterstützt aus Mitteln des Auswärtigen Amtes durch das IFA (Institut für Auslandsbeziehungen e.V.) im Förderprogramm ZIVIK.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *