У розбудові миру важливий релігійний чинник — учасники проекту “Порозуміння” познайомилися з фундаментальною працею по миробудівництву Джона Пола Ледерака

2 квітня відбувся другий публічний вебінар проєкту “Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства”. Цього разу він був присвячений можливості застосування в українських реаліях основоположної праці Джон Пола Ледерака “Розбудова миру. Стале примирення у розділених суспільствах”, що вийшла у видавництві “Дух і Літера”.

Модерував вебінар Тарас Дятлик. Спікерами виступили Тетяна Калениченко — національний радник з питань побудови миру в Україні, фасилітаторка і координаторка проекту “Діалог у Дії”, і Лідія Лозова — перекладачка і редакторка книги Джона Пола Ледарака “Розбудова миру”, координаторка проекту “Діалог у Дії”.

Тарас Дятлик — модератор вебінару

Джон Пол Ледерак походив з менонітської громади. Це невелика протестантська церква, яка відома своїми концепціями миробудівництва. Він отримав міжнародне визнання за свою роботу в галузі примирення. Ледерак надавав консультації щодо побудови миру в Сомалі, Північній Ірландії, Колумбії, країні Басків, Філіппінах. Він також допоміг розробити та провести сотні навчальних програм з питань трансформації конфліктів та миробудування у 35 країнах світу. Книга “Розбудова миру” є основоположною у всіх його дослідженнях. Саме у ній він висвітлив своє бачення миротворчої моделі, яка ґрунтується на 20 роках його роботи. Це концептуальна модель, якою можна користуватися у різних середовищах. 

Тетяна Калениченко — національний радник з питань побудови миру в Україні, фасилітаторка і координаторка проекту “Діалог у Дії”

Наводимо короткі тези вебінару:

“Контекст Ледерака — це контекст світу після Холодної війни і зміни реальності конфліктів. Його основна теза в тому, що природа протистоянь перевершує традиційну дипломатію. Для їх вирішення потрібна всеохопна модель на всіх рівнях суспільства. Сталий мир потребує не ситуативного вирішення”. 

“Сучасний конфлікт пов’язаний з множинними ідентичностями. Якщо раніше конфлікти були між монолітними державами, то зараз до них призводять багато чинників соціокультурного різноманіття, яке існує в одному середовищі”. 

Лідія Лозова — перекладачка і редакторка книги Джона Пола Ледарака “Розбудова миру”, координаторка проекту “Діалог у Дії”

“Конфлікт має вигляд піраміди. Тому сталий мир не може базуватися на лише одному рівні. Традиційна дипломатія топового рівня не пов’язана із базою піраміди. Угоди, які підписуються на верхньому щаблі, часто не мають зв’язку із тим, що відбувається внизу. Тому часто вони ніяк не реалізуються. Еліти скаржаться, що люди не розуміють важливості угод, а люди на низовому рівні зосереджені на виживанні. У таких умовах середня ланка, до якої входять громадські та лідери та релігійні, має вирішальну роль. Цей щабель суспільства має зв’язок із базою та верхнім рівнем, і може спілкуватися з обома”.

“Для подолання конфлікту потрібний зв’язок з усіма рівнями суспільства, бо руйнується вся система”. 

“Найбільша миротворчість — це коли ви живете у багатоквартирному будинку, у якому є ОСББ, та ви можете домовитися із іншими мешканцями про конструктивні речі, а не просто ненавидите один одного”.

“Конфлікт має довгострокову природу та виглядає як айсберг. Не правильно дивитися на нього тільки тоді, коли він відбувається. Варто бачити й історичні корені та дивитися у майбутнє. Для вирішення конфлікту потрібно стільки ж часу та скільки ж зусиль, скільки було покладено на те, щоб він розгорнувся”.

“Примирення — це не підписання мирної угоди і не припинення вогню. Це глибинне налагодження стосунків із колишніми ворогами. Для цього потрібно проговорювати біль, який було завдано один одному. Тільки тоді можна говорити про примирення. Все інше, як то угоди, чи то пак договори у політичному полі, не довгострокові і не дієві”. 

“Саме слово “розбудова миру” у нас сприймається незрозуміло. Для того, щоб мир був сталим, треба, щоб завжди тривала превенція, залагодження та розуміння того, що відбувається”. 

“Миротворення — це дуже амбітно, бо ситуації конфлікту вирішувати важко — є відповідні емоції, ситуації і реакції”. 

“Діалоги — це фасилітативний процес. До діалогу долучаються люди, які через певні інструменти проговорюють певні травми”. 

“Важливо розмежувати ідентичність і теологію. Ідентичність — це те, що важливо, що є для пріоритетом власне для конкретної особистості. Це динамічне поняття і пріоритети можуть змінюватися. Теологічне питання — це те, як ми це робимо як спільнота людей, як ми зустрічаємося з Богом”. 

“Що далі — це ключове питання миротворення. Поколіннєва травма, підпілля церкви, Голодомор — це все травми, які впливають на те, як ми поводимося сьогодні. Минуле тягне до конфліктних міфів”. 

“Жити з ненавистю — це найбільший тягар — бо тоді люди не готові зустрітися”. 

“Миротворчість не відбувається за рік, чи за два. У своїх перших роботах Ледерак писав про те, що для того, щоб досягти успіху у миротворчості, має пройти 25 років. У останній книзі він вже писав про 50 років, щоб досягти поступу”. 

Учасники вебінару мали можливість задати запитання спікерам і поділитися думками щодо можливості застосування ідей Джона Пола Ледерака в українських реаліях.

Учасники вебінару-лекції “Джон Пол Ледерак і українські реалії”

Повністю вебінар можна переглянути на Youtube-каналі ВПУ.

Проєкт “Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства” ставить собі за мету сприяти розкриттю миротворчого потенціалу українських релігійних спільнот у співпраці з громадськістю заради подолання поляризації українського суспільства і розбудови миру.

Він реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини спільними зусиллями німецько-білорусько-українського товариства “Європа без кордонів”, Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, науково-видавничого об’єднання “Дух і літера”, Національної платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію”. 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *