У неділю, 28 липня, вперше відбулося офіційне святкування Хрещення Київської Русі не тільки на пагорбах, а й біля води – на озері Йорданському, біля русла річки Почайни.
Урочистості — богослужіння в Софії Київській і молебень на Володимирській гірці — продовжилися зануренням у води нашого українського Йордану.
«Якщо ми вже святкуємо День Хрещення Русі, то хрестилися кияни у воді. Тому ми вирішили повернути цю традицію ходити в День Хрещення Київської Русі до води і занурюватися у воду», — зазначив ректор ВПУ прот. Георгій Коваленко.
В цьому році фестиваль «Живи, річко!» — саме так назвали свято організатори заходу – відбувається вперше. Тож, всі, хто долучився до його проведення хотіли, щоб він був цікавим і запам’ятався, а наступного року став традиційним.
«Люди жили на берегах річок і річка була для них джерелом життя. Ми хочемо показати, що це життєво, гарно. Ми хочемо, щоб це місце любили і не шукали Йордан десь там…, — розказала натхненниця свята, захисниця Почайни Анабелла Моріна. — Йордан – він ось тут – до нього можна торкнутися руками. На ньому весело, гарно. І це наш український Йордан».
Приготування на березі Йорданського говорять про те, що буде весело, цікаво і… смачно.
Але про все по-порядку.
Наближаємось до місця проведення фестивалю. Білий шатер видно ще здалеку, поруч – новенька вимощена набережна, яку закінчили напередодні ввечері.
Між деревами у холодочку – імпровізована кухня: стіл, пара величезних казанів та інше приладдя…
Сьогодні у меню – куліш, який готували Олександр, Костянтин, Денис і наймолодший — Іван. «Готуємо козацький куліш – він ситний і поживний. Справжня українська їжа!», — розповів Олександр (до речі, за фахом — повар 5-го розряду).
Далі зустрічаємо рятувальників. За безпеку на озері Йорданському відповідають лайф-гард з КП «Плесо».
Анатолій, Богдан та Іван — кращі з найкращих. Вони знають, що потрібно робити в екстрених ситуаціях: надати медичну допомогу чи навіть вирішити конфліктну ситуацію. Хлопці забезпечені всім необхідним обладнанням для рятування людини і безпечного перебування відпочиваючих на водоймі та біля неї.
Увагу привертають різнокольорові човники, а якщо точніше – каяки, які пришвартувалися на березі озера. «Сьогодні будемо кататися на каяці і отримувати задоволення, — усміхається інструктор Максим. — Проводимо інструктаж, видаємо рятувальні жилети, розказуємо техніку греблі та правила поводження на воді».
Мама Ганна і донька Марія хоча і катаються не вперше, але уважно слухають інструктаж.
За спиною чутно пирхання коня. Це – Араміс. Верхи — лицар в обладунках. Як потім з’ясувалося — тендітна дівчина Вероніка: «Сьогодні кататимемо дітлахів верхи, а потім будемо битися зі Змієм Гориничем».
Найменших гостей фестивалю кататиме поні Лео разом з Лізою.
Рухаємося до наступних локацій, які приготували театр історичного фехтування і сценічного бою «Камелот» (ДК «Троєщина»).
В тіні дерева – стіл та лавки, на столі – пера і папір, скриньки… «Будемо навчати діток писати старослов’янськими літерами. Це зовсім нескладно, — запевнив пан Ігор. — Писатимемо тушшю і пензликами». Виявляється, навчитися писати старослов’янською можна за два місяці. Цього часу вистачить, аби вивчити, які звуки передають літери. А далі – треба буде просто вивчати саму мову.
Поруч розташувався майданчик середньовічних ігор, які розвивають уважність і все, що потрібно для підготовки воїнів.
Тут відбувається справжній дитячий богатирський турнір на трьох перемінах м’якої безпечної зброї.
А ще можна постріляти з лука.
Який фестиваль без музичного супроводу? У програмі гурту «Буття», який сьогодні представляли Леся, Ганна, Олег, Андрій і Василь, — весела запальна музика та співи.
«Ми виступаємо на різних заходах, часто запрошують на фестивалі, — розповіли учасники гурту. — Олег з Оксаною Бут тільки-но приїхали з фестивалю по Європі: за 20 днів відвідали 11 країн — від Полтавщини до Парижа».
Чарувала своїм співом слухачів Мавка, а дикі барабани додали особливого колориту святу.
Родзинкою фестивалю для дорослих стала, звичайно, інтелектуальна складова.
Цікаво було послухати живу розповідь відомого богослова архім. Кирила (Говоруна).
Ви знаєте, як християнство приходило в інші країни світу? Все дуже просто — завдяки транспортним комунікаціям – дорогам і річкам.
Ізраїльський історик Ян Приворотський розповів про дохристиянську історію річки Йордан і про те, як у іудеїв, сприймають наше хрещення у воді.
Наостанок всі частувалися смачнючим і запашним кулешем.
«Бажаю, щоб води цієї священної для нас, киян, і для всіх українців річки омивали наші з вами гріхи, негаразди, хвороби, допомагали нам оновити ті обітниці, які ми давали при святому хрещенні, згадати, що значить бути справжнім християнином. Бо насправді, всі наші обряди, в т.ч. і занурення, мають нас навернути до найголовнішого – до того, щоб ми змінили своє життя. Якщо ми змінимо своє життя, то і життя довкола нас буде змінюватись. Вітаємо вас зі святом!» — звернувся до присутніх о.Георгій Коваленко.
Прекрасний репортаж! Як свідок та учасник цього Першого сучасного Свята Хрещення України-Русі намагатимусь відвідувати його щорічно! Дякую і удачі організаторам!