Вітаємо лектора Відкритого православного університету архімандрита Кирила (Говоруна), о. Cyril Hovorun, із захистом дисертації та здобуттям наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності «Богослов’я».
Захист відбувся 27 травня 2019 у Національному педагогічному університеті імені М. П.Драгоманова.
Пропонуємо до вашого ознайомлення його наукову роботу «Теоретичні засади православної еклезіології у її історичному розвитку».
АНОТАЦІЯ
Говорун С.М.
«Теоретичні засади православної еклезіології у її історичному розвитку». – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.14 – богослов’я.
У дисертації вперше у вітчизняному богослов’ї і релігієзнавстві здійснено богословський аналіз теоретичних засад православної еклезіології в її історичному розвитку. Виявлено особливості мета-еклезіології як наукової програми та методології, що вбирає у себе традиційні й постмодерні теорії.
Встановлено, що мета-еклезіологія сьогодні є теологією, яка використовує феноменологію та аналітичну філософію для аналізу існуючих в теоретичній та практичній еклезіології уявлень про церкву, релігійну громаду та церковні структури, які слугують для єдності громад.
Описано само-тлумачення Церкви апостольські часи, розкрито динаміку розвитку ідей і практик симфонії та ієрархії в еклезіології часів пізньої античності й середньовіччя. Досліджено стратегії емансипації церковної соціальності в добу Модерну та виявлено вплив ідей Просвітництва і німецької класичної філософії на романтичну еклезіологію, яка наголошувала на соборноправності, рецепції віри з боку народа та відносинах любові як таких, що конституюють церкву в якості особливої соціальної реальності.
Визначено передумови та особливості розвитку еклезіології у ХХ столітті, рисою якого став пошук нової емансипації для Церкви. Виявлено, що головними факторами розвитку православної еклезіології ХХ століття стали: діалог з протестантським та католицьким богослов’ям; екуменізм; персоналізм.
Описано можливості методологічної програми євхаристійної еклезіології та персоналізму в православній теології ХХ – початку XXI століття. Простежено шляхи формування постмодерних #еклезіологій та визначено межі їх впливу на православну теологічну думку.
Висвітлено історичні трансформації церковних структур та їх вплив на відносини Церкви з секулярним середовищем. Окреслено значення основних концепцій, пов’язаних у церковній свідомості з структурами Церкви.
Дослідження відрізняє незмінне єство Церкви від її мінливих історичних структур, до складу яких, зокрема, зараховується церковна ієрархія,«канонічна територія», автокефалія, першість та чини служителів церкви. Такі структури є наче риштованням, яке оточує будівлю Церкви, але не є частиною цієї будівлі.
Аналіз історичних структур церкви на прикладі східного християнства показує необхідність часткової реконструкції того у церковних надбудовах над громадою, що суперечить спільнот ній природі Церкви.
Метою дослідження є критичний аналіз теоретичних засад православної еклезіології у їх історичному розвитку.
Об’єктом дослідження є православна еклезіологія у її діалозі з католицькими, протестантськими та світськими теоріями релігійної соціальності.
Предметом дослідження є теоретичні засади православної еклезіології в її історичному розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснений цілісний аналіз теоретичних засад православної еклезіології в її історичному розвитку та сформовано православну мета-еклезіологію як теологічну дисципліну.
Дисертаційне дослідження повністю читайте у форматі PDF тут.