Проєкт “Порозуміння” провів свою першу подію

25 березня відбулася перша лекція-вебінар проєкту “Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства” із викладачкою філософії Одеського Національного університету імені Мечникова Оксаною Довгополовою. Лекція “Транзитивна юстиція та мистецтво” була присвячена ролі та можливостям мистецтва у перехідному правосудді та реінтеграції населення тимчасово окупованих територій ОРДЛО та Криму. 

Зокрема, Оксана Довгополова розповіла про українські мистецькі проєкти і митців, які засобами сучасного мистецтва ставлять питання перед суспільством і розповідають історії людей, яких безпосередньо торкнулася війна. Також вона наводила приклади з історії Хорватії та Німеччини, де мистецькі проєкти допомагали долати травми людей після Сербсько-Хорватської війни та падіння Берлінської стіни.

Наводимо короткі тези з лекції:

Коли ми говоримо про можливість перехідного правосуддя в Україні, маємо розуміти наш бекграунд. Під час політичних суперечок ще до початку війни завжди використовувався образ ворожнечі, й жодна партія не приходила до влади, не використовуючи образ внутрішнього ворога.

Надій на перехідне правосуддя немає, допоки відсутня публічна дискусія і діалог. Інструменти перехідного правосуддя не обмежуються юстицією, вони перш за все стосуються пошуку спільної картинки майбутнього. Вони включають досвід людей, які пережили травми, і переходять від тоталітарної моделі до демократичної.

Мистецтво може відкривати опції ставити питання.

Алевтіна Кахідзе — українська художниця — свого часу проводила проєкт, присвячений 30-річчю об’єднання Німеччини. Вона ставила запитання про податок солідарності, який платили жителі для інфраструктурних проєктів у Східній Німеччині. Тільки зараз його починають скасовувати. Коли в Україні запитували про можливість введення такого податку, люди не розуміли, навіщо вони мають платити гроші.

Об’єднання країни — це велика робота, і вона має свою ціну. Коли буде йти цей процес, ми змінимося всі. Неможливо залишитися, якими ми були, не заплативши ціну за це об’єднання. 

Алевтіна Кахідзе спілкується з людьми із окупованих територій і надсилає у Жданівку (село у Донецькій області — ред.) насіння, бо жителям немає звідки його взяти. Це додатковий сенс обміну життям. Вона надсилає туди життя, яке стає частиною повсякдення людей. 

Мистецтво може бути жестом солідарності, як от проєкт “Пляж” Лії Достлєвої та Юлії Полуніної-Бут. Вони написали прохання на Фейсбук принести камінці з кримських пляжів, де люди колись відпочивали. Художниці не знали, чи відгукнуться люди. Проте дуже багато людей відгукнулося, і художниці створили пляж із камінців. Відвідувачі виставки навіть лягали на них, щоб відновити відчуття. Вони приносили камінці, розуміючи, що це частинка домашнього скарбу, бо вони точно не зможуть поїхати туди у найближчий час. Але люди віддавали камінці у жесті спільної солідарності, щоб розділити цю пам’ять і цей біль. Я бачила розписку людини, яка принесла 23 камінці з умовою забрати їх після виставки. Вона не готова була подарувати камінці, але як би вона впізнала їх після закінчення проєкту — незрозуміло. 

Якщо це пам’ятник на окупованих територіях, який присвячено загиблим дітям під час війни, то що з ним робити. Шукати відповідь необхідно просто зараз. Не можемо прийти як колонізатори, почистити все і робити наново. Нам доведеться працювати з живими людьми, їх травмами і створити спільну історію України.

Мистецькі практики дозволяють створити якийсь фокус. Це випливає з діалогу або провокує його, і це дуже важливо. Це дуже ювелірна справа. Це дуже маленькі практики і кроки, позаяк не можна зробити діалог на всю країну. Навіть коли збираються 20 осіб з різною точкою зору і починають розмовляти, то це важко, бо вони можуть навіть можуть не знати, що у них різні точки зору.

Оксана Довгополова — докторка філософських наук, професорка філософії в Одеському Національному університеті імені Мечникова. Її роботи присвячені перехідним епохам та толерантності. Так, її кандидатська дисертація була на тему «Принцип толерантності в духовній культурі перехідних епох», докторська дисертація «Метафорична схема обжитого світу: місце Іншого, Чужого, Відторгненого». Бере участь у роботі Платформи культури пам’яті “Минуле / Майбутнє / Мистецтво”.

Проєкт “Порозуміння. Релігійні спільноти і подолання поляризації українського суспільства” ставить собі за мету сприяти розкриттю миротворчого потенціалу українських релігійних спільнот у співпраці з громадськістю заради подолання поляризації українського суспільства і розбудови миру.

Він реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини спільними зусиллями німецько-білорусько-українського товариства “Європа без кордонів”, Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, науково-видавничого об’єднання “Дух і літера”, Національної платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію”.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *