Публічну лекцію дослідниці історії української Церкви ХХ століття, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ, доктора церковно-історичних наук, професора Київської православної богословської академії Ірини Преловської у Відкритому православному університеті від 21 лютого було присвячено життєвому та церковному шляху Василя Липківського, митрополита УАПЦ 1921-27 років.
Під час виступу дослідниці відбулася презентація книги про митрополита Василя Липківского, яка стала своєрідним підсумком роботи авторки щодо впорядкування його спадщини.
«Чого насправді прагнув митрополит Василь Липківський?» — цю назву для лекції ми винайшли спонтанно. Я спробую відповісти на це запитання, оскільки це дозволяє мій дослідницький досвід.
Якщо поставити так питання: чого ж він хотів насправді, то, хронологічно розбивши його життя від народження і до 1917 року, це був цілком законослухняний протоієрей, який писав багато статей в «Киевские епархиальные ведомости», написав одну статтю в «Киевскую старину». Це були розлогі, на архівному матеріалі розвідки з церковної історії тих місць, де він служив. Вони написані чудовим російським церковним канцеляристом. Це не дає нам, на жаль, підстав говорити, що він був полум’яним борцем за Україну, українськість, Українську церкву до 1917 року. В 1917 році йому виповнилося 53 роки…
Через те, що не було віднайдено (точніше, вони були знищені) і щоденників, і листування, майже всього, крім того, що нам вдалося частково віднайти, ми не можемо сказати, що саме думав про українство, Україну, про майбутню Українську церкву до 1917 року прот. Василь Липківський. Уточню: протоієрей Російської православної церкви. Поки не відбувся Київський єпархіальний з’їзд, який перетворився на багатолюдний, кількістю в 500 осіб, мітинг зі співом «Заповіту» Шевченка, «Ще не вмерла Україна», «Не пора, не пора!» і виглядав досить екстремально, як для звичайного єпархіального з’їзду. А от головою Київського єпархіального з’їзду в травні 1917 р. якраз і став протоієрей Солом’янської церкви Василь Липківський.
Він (Василь Липківський — ред.) вважає, що в 1905 році, коли він керував Київською церковно-вчительською школою, його було усунено за українофільство. Нам поки що не вдалося знайти якісь документи, які б підтверджували його протистояння саме на українофільському ґрунті. Разом з тим, призначення його на Солом’янку дозволило йому далі жити й працювати в Києві.
Перший період життя Василя Липківського був досить успішним в кар’єрі. До 1917 року він очевидно, хотів одного — надалі служити в церкві, бо в нас немає якихось документальних підстав говорити про те, що в цей момент він хотів чогось іншого. Але так стається, що іноді одна особа, яка має досить високий потенціал, опиняється на перетині епох.
Чого хотів протоієрей Василь Липківський в період з 1917 по 1921 р., стає більш зрозумілим. Ніде у віднайдених документах ми не бачимо спеціального стремління до митрополичого сану, митрополичого достоїнства».
11:30 — про намагання умовити митрополита Володимира (Богоявленського) очолити Українську церкву
13:00 — про українізацію церковного богослужіння
14:20 — про переломний момент для Василя Липківського, коли він вчинив не по-церковному
15:14 — як з подачі Василя Липківського в єктенії з’являється формула: «за Україну, Богом бережену державу нашу, владу і військо її»
17:00 — на 1919 рік вже явно кристалізувалося ядро, де і опинився протоієрей Василь Липківський як один з тих, хто був налаштований найбільш рішуче з точки зору українізації
18:13 — святом українізації став Микола весняний — 22 травня 1919 року. В цей день у Микільському соборі на Печерську архітектора Старцева, де герби Мазепи були ще на фасаді, Кирило Стеценко керував хором, а на музику Лисенка було покладено частини літургії. І там на літургії св. Іоана Златоустого вперше були озвучені всі частини богослужби разом
20:00 — в 1917-1919 рр. викристалізувалося бажання зробити переклад і богослужіння в усіх православних храмах України українською мовою
22:35 — очевидно, що Василь Липківський хотів українізації, брав активну участь в перекладовій комісії для створення повноцінного богослужіння українською мовою, в 1919 році створюється повноцінний варіант перекладу українською мовою богослужіння в православному храмі
23:45 — київські клірики і єпископи не наважилися в травні 1918 р. проводити відкриті вибори митрополита. І провели їх таємно
24:55 — на Соборі 1921 р. прозвучало, що тих, священиків, які підтримують українізацію, Денікінські солдати пороли шпіцрутенами
27:15 — про диякона Олександра Дурдуківського та його брата Володимира Дурдуківського, директора Першої трудової школи ім. Тараса Шевченка
29:00 — в 1920 р. розділилася ситуація з наданням права користування великим і малим Софійськими соборами. Настоятелем великого Софійського собору обрали прот. Василя Липківського, яким він залишався до 1927 р.
30:30 — у 1920 р. Василя Липківського Синод єпископів офіційно позбавив священицького сану
32: 55 — 5 травня 1920 р. стався пленум, коли голова Всеукраїнської ради Михайло Мороз проголошує автокефалію Української церкви
35:30 — як творці Автокефальної церкви України шукали можливість здійснити канонічну хіротонію єпископів
38:05 — як проходив І Собор УАПЦ у жовтні 1921
40:30 — як обирали митрополита УАПЦ через пресвітерську хіротонію
44:28 — «всі поклали руки один одному на плечі» — так відбувалася висвята всенародного митрополита
45:30 — раптом Василь Липківський усвідомив себе митрополитом всіх українців по всьому світу
45:55 — він хотів, щоб УАПЦ на всій земній кулі притягувала і об’єднувала всіх українців
46:46 — про листування Липківського щодо створення парафій УАПЦ у світі
49:55 — про діяльність прот. Юрія Красицького в Софії Київській
50:30 — про діяльність НКВС проти митрополита Василя Липківського
52:35 — «позбавити тягаря митрополичого служіння» — як Василя Липківського знімали з посади митрополита
53:30 — чого хотів Василь Липківський, сидячи під домашнім арештом
54:20 — про останні роки життя (з 1927 по 1937)
58:42 — життя спадщини митрополита Василя Липківського в діаспорі
Повний виступ Ірини Преловської на публічній лекції у ВПУ слухайте на каналі університету в SoundCloud, а також дивіться на нашому каналі в YouTube.
