12 січня у Відкритому православному університеті відбулася публічна лекція всесвітньовідомого православного богослова архімандрита Кирила (Говоруна) «Церква перед дзеркалом». Її було присвячено презентації книги «Мета-еклезіологія: хроніки самоусвідомлення Церкви». Це перша частини трилогії.
Презентація книги о.Кирила (Говоруна) «Мета-еклезіологія. Хроніки самоусвідомлення Церкви»
Мета книги — показати, що колективне сприйняття сутності церкви її членами змінювалося в історії християнства. Предметом книги є не стільки церква як така, скільки еволюція її самоусвідомлення. Це автор і називає мета-еклезіологією, вона простежує динаміку самоусвідомлення церкви. Під «мета-еклезіологією» розуміється аналіз наявних теорій церкви.
Мета дослідження — огляд еволюції еклезіологічних теорій, які відбивають те, як у ту чи іншу добу члени церкви розуміють, чим є церква та що значить для вірян бути членами церкви.
Це дослідження також має на меті довести неповноту будь-якої концептуалізації церкви. Всі еклезіологічні теорії завжди звужують феномен церкви. І ця книга також не претендує на те, щоб вловити у повному обсязі феномен незмінного церковного «я», але простежує його риси в тому, як ті, хто вірив у церкву, відчували її «суб’єкт». І в цьому процесі, фактично, формували його.
Одним із методів, який використовує автор у дослідженні, є спроба поставити Церкву перед дзеркалом, в якому вона бачить криве віддзеркалення самої себе.
***
Архімандрит Кирило (Говорун)
«Все українське суспільство зараз виявилося втягнутим в еклезіологічні суперечки, не усвідомлюючи цього. Запорізька трагедія із невідспівуванням дитини — історія про те, чим є Церква. Все суспільство обговорює, як повинен був (не)вчинити священик, насправді це і є дискусією про еклезіологію: що є церква, як вона усвідомлює себе, як вона представляє себе в публічному просторі, що вона робить з окремими людьми, що пропонує чи не пропонує їм… Все це еклезіологічна тематика.
Наскільки мені відомо, це перше дослідження свідомості та самоусвідомлення церкви. Ніхто не намагався зробити щось подібіне.
Думаю, книга може дати відповіді на ті запитання, які виникли навіть у тих людей, які не пов’язують себе із жодною Церквою. Адже і вони подекуди вступають у суперечки і виступають експертами щодо того, що таке Церква, але не знають передумов. Ця книжка розкриває ці передумови.
Стосовно віддзеркалення церкви у кривому дзеркалі. Жодного виходу з «королівства кривих дзеркал» я не пропоную. Вважаю, що в ньому треба навчитися жити із неспотвореними поглядами та свідомістю. І той метод критичного аналізу, про який я говорю, дозволяє навіть у «королівстві кривих дзеркал» мати більш адекватне уявлення про ті зображення, які є в цих дзеркалах, і критично ставитися до них. Більше аналізувати себе, те, чим ми є як члени Церкви. І тоді ці криві дзеркала будуть не такими страшними.
У планах на майбутнє — переклад українською другої частини та видання третьої частини книги в Америці».
***
Над перекладом книги з англійської працював Олексій Панич, доктор філософських наук, співробітник видавництва «Дух і Літера».
Олексій Панич
«Автор широко і нейтрально тлумачить Церкву для того, щоб вислухати максимум точок зору на те, що таке Церква. Він не ставить собі рамок: одних я слухати буду, а інших — ні, бо вони скажуть щось не те. Навіть коли йдеться про суто феміністичне розуміння церкви ХХ ст.
Немає такої точки зору, яка б казала всю правду про Церкву. Відповідно, важко знайти таку точку зору, яка б казала абсолютну неправду про неї. В абсолютній більшості точок зору є своя правда, треба її вислухати і доповнити нею загальну картину. Такий максимально інклюзивний підхід мені дуже імпонує.
Зараз у суспільстві спостерігається підвищена увага до філософії, релігії. Ми шукаємо нових сенсів,точніше, нових ресурсів, щоб краще осмислити самих себе, те, що відбувається із нами і довкола нас. Бо успадкованих ресурсів недостатньо. І, як завжди, розуміння відстає від буття.
Книга допоможе тим, що дає масу матеріалів для роздумів. Коли ви відчуєте історичну динаміку процесу і побачите, наприклад, що ієрархічний погляд на Церкву виник не з І ст. і вже відходить у минуле, ним не можна жити, як 200-300 років тому (і зрозуміло, чому автор досить жорстко і секулярно пише, що Церква завжди линула до влади: коли влада була централізованою імперією, Церква линула туди; коли влада стала демократичною і народ став реальним джерелом влади, Церква лине до людей і це правильно: Церква тримається ближче до влади, але в демократичній державі люди — це влада), то візьміть це як інформацію для роздумів і виходить дуже цікаве уявлення про динаміку процесу. Ви зараз відчуваєте більше, ніж можете сформулювати. Ця книга дає відчуття динамізму: що відбувалося від І ст., від апостолів і аж до ХХ ст., початку ХХІ включно.
Велика цінність цієї книги полягає в тому, що всю церковну науку крізь довгі століття самоусвідомлення Церкви автор спрямовує для реального життя церковних громад у нашому часі».
Костянтин Сігов, видавництво «Дух і Літера»
Адресатом цієї книги є саме Україна. Зараз на часі вихід християн із кола «кривих дзеркал», які не дають суспільству усвідомити, чим є Церква. Церква — це не супермаркет, де людина може отримати якусь послугу й піти, не зрозумівши, де була. Це не тільки простір, куди людина приходить з потребою або поставити свічку. О. Кирило розкриває, чим є реальність Церкви.
Ми знаємо, що є різні спільноти: сімейна, освітня, робоча… А в чому специфіка Церкви як спільноти? Саме це розкриває о. Кирил, допомагаючи насінню істин про життя, починаючи від апостолів Петра і Павла, піднятися і прорости, щоб сприйняття правди допомогло нам звільнитися від обмежених або карикатурних уявлень про Церкву і спрямувати нас до реального життя з людьми і з Богом. У цьому велике практичне значення Церкви.
Думаю, для всіх — і кліриків, і мирян — ця книга буде відкриттям нового етапу. Вважаю, що з часів Сергія Булгакова, коли він написав свою славетну трилогію, це перша велика трилогія про еклезіологію. Це подія в самоосмисленні церковних спільнот. З цим можна привітати всіх наших читачів».
Підготували Вікторія Кочубей та Анна Власенко
Фото Максима Сидоренка