Великдень-online. Частина І: чи можливе онлайн-богослужіння

У своєму черговому блозі ректор Відкритого православного університету священник Георгій Коваленко розмірковує над тим, чи можливе онлайн-богослужіння?  І чи є воно справді таким? І наскільки онлайн-богослужіння порушують встановлений порядок і традиції Великодня.
Частина І

От ми і дожили до часів, коли більшість християн будуть молитися під час пасхального богослужіння онлайн, а не в храмах. І це не завдяки тотальній діджиталізації чи церковним реформам, а через карантин і самоізоляцію, пов’язану з пандемією коронавірусу. Технології в цій ситуації якраз допомагають нам і Великдень відсвяткувати, і небезпечної зарази не підхопити. І сьогодні, можливо вперше, більшість воцерковлених людей будуть вдячними цифровим технологіям за можливість онлайн-трансляцій і наявність соціальних мереж.

Але і в журналістів, і в парафіян, і в мене самого постають питання, що потребують пошуку відповідей і нестандартних рішень, особливо враховуючи, що Великдень цьогоріч буде незвичним. 

Чи можливе взагалі богослужіння онлайн?

По-перше, до онлайн-богослужінь справа ще не дійшла, бо насправді богослужіння відбувається в реальності, в реальному храмі чи монастирі і звершує його реальний єпископ чи священик. В онлайні відбувається трансляція богослужіння. І якраз завдяки онлайну — трансляції в реальному часі — вірні, які сьогодні не можуть через карантин бути присутніми в храмі, мають можливість в реальному часі долучитися до спільної молитви дистанційно.

«Богослужіння відбувається в реальності. В онлайні відбувається трансляція богослужіння»

І в такому форматі немає нічого радикально нового. Як тільки з’явилося радіо, одразу розпочалися радіотрансляції богослужінь. Як тільки з’явилася можливість прямого ефіру на телебаченні, одразу розпочалися прямі включення і телевізійні трансляції богослужінь. 

Єдине, що дійсно відрізняє цьогорічний Великдень, так це те, що тепер більшість буде споглядати за богослужінням на відстані за допомогою телевізійних, радіо- й інтернет-трансляцій і храми не будуть переповнені людьми.

Звісно, може виникнути запитання: чи є реальним наше зібрання, коли ми не зібрані в одному місці і не можемо доторкнутися один до одного?

Можна відповісти запитанням на запитання: а чи є реальними онлайн-уроки, завдяки яким наші діти сьогодні продовжують навчання в школі? І чи є реальним наше онлайн-спілкування з батьками, дітьми, родичами і друзями, які від нас за сотні чи тисячі кілометрів?

Але є й більш богословські аналогії щодо реальності богослужіння в режимі онлайн. По-перше, всі ми віримо в те, що для Бога немає ані простору, ані часу. По-друге, ми віримо в те, що складаємо єдину Церкву не тільки з тими, хто живе з нами в одному просторі і часі, але й з ангелами і з усіма християнами, що жили колись, а зараз живуть у вічності. То чому б нам не повірити, що слова Христа: «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там і Я посеред них» (Мф. 18:20) можуть стосуватися не лише тих, хто зібрався в одному приміщенні чи у вічності, але й тих, хто заради спільного читання Святого Письма чи спільної молитви збирається у Facebook або біля екранів телевізорів?

«Чому б нам не повірити, що слова Христа: “Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє” (Мф. 18:20) можуть стосуватися тих, хто заради спільної молитви збирається у Facebook або біля екранів телевізорів?»

Наскільки онлайн-богослужіння порушують встановлений порядок і традиції Великодня?

На перший погляд здається, що цьогорічний Великдень буде незвичайним і традиційний порядок свята руйнується.

Але важливо пригадати, що останнє святкування Пасхи Христом зі своїми апостолами напередодні Його страждань, смерті й Воскресіння, яке ми, християни, вважаємо нашою Пасхою, відбувалося у вимушено незвичний спосіб. Таємна вечеря, що по суті була пасхальним седером, відбулася на декілька днів раніше, за закритими дверима і була доповнена діями і словами Христа, які перетворили старозавітний Песах на новозавітну Трапезу Господню (літургію), яка і є головним богослужінням Великодня —християнської Пасхи. 

Потім християни збиралися для звершення Трапези Господньої по домівках, а в часи гонінь — у найменш пристосованих для цього, але безпечних для зібрань підземних цвинтарях-катакомбах. Саме від таких нетрадиційних дій з’явилося багато літургічних традицій.

«Для звершення Трапези Господньої християни збиралися по домівках, а в часи гонінь — у підземних цвинтарях-катакомбах»

Потім був період, коли християни з катакомб і почали звершувати літургії у публічному просторі візантійських базилік. Таким чином з’явилася традиція будувати храми як базиліки, і сьогодні мало хто пам’ятає про нехристиянське походження цього терміну і організації простору.

Можна пригадати й недалекі від нас часи радянського атеїзму, коли віруючі, які не бажали співпрацювати з безбожною владою, створювали нові традиції, нові форми і формати зібрань і богослужінь. А біля тих храмів, які залишалися відкритими, на Великдень чатували міліціянти і комсомольці. Це було всього 30 років тому.

Все це я згадав для того, щоб пояснити, що не форма богослужіння, а його суть є головним для християн. Форми богослужінь змінювалися у відповідності до умов, в яких перебували спільноти християн, але суть богослужіння як зібрання довкола Христа і у Христі, залишалася незмінною від апостолів і до часів коронавірусу.

«Форми богослужінь змінювалися, але суть — зібрання довкола Христа і у Христі — залишалася незмінною від апостолів і до часів коронавірусу»

Цей принцип був описаний самим Христом, Який сказав: «Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи, тому Син людський є володарем і суботи» (Мк. 2:27-28).

А це означає, що ми можемо змінювати і встановлювати форму святкування Великодня у відповідності до реалій, при цьому незмінним залишається те, що ми святкуємо, — Світле Христове Воскресіння!

Далі буде…

За матеріалами блогу Георгія Коваленка

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *