Читання дня
Євангеліє
Коли наблизились до Ієрусалима, до Віффагії та Віфанії, до гори Єлеонської, Іісус посилає двох з учнів Своїх і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ніхто з людей не сідав; відв’язавши його, приведіть.
І якщо хто скаже вам: що це ви робите? – відповідайте, що він потрібний Господу; і відразу пошле його сюди.
Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.
І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите? навіщо відв’язуєте осля?
Вони відповідали їм, як звелів Іісус; і ті відпустили їх.
І привели осля до Іісуса; і поклали на нього одяг свій; Іісус сів на нього.
Багато ж людей стелили свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встеляли ними дорогу.
І ті, які йшли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, вигукували: осанна! благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
Благословенне грядуще в ім’я Господа царство отця нашого Давида! осанна у вишніх!
І ввійшов Іісус в Ієрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов з дванадцятьма до Віфанії.
На другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;
і, побачивши здалеку смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не настав час для збирання смокв.
І сказав їй Іісус: віднині хай ніхто не споживає твоїх плодів довіку. І чули те учні Його.
Прийшли до Ієрусалима. Іісус, увійшовши в храм, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняльників, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав;
і не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.
І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр 7,11).
Почули це книжники і первосвященники і шукали, як би погубити Його, бо боялись Його, тому що весь народ дивувався Його вченню.
Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
Уранці, проходячи мимо, побачили, що смоковниця всохла до кореня.
І, згадавши, Петро сказав Йому: Равві! дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.
Іісус, відповідаючи, говорить їм:
майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: підведись і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом,– буде йому, що тільки скаже.
Тому кажу вам: усе, чого попросите в молитві, вірте, що одержите,– і буде вам.
І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.
Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших.
Прийшли знову до Ієрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященники і книжники, і старійшини і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? і хто дав Тобі владу робити це?
Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
Хрещення Іоаннове з небес було чи від людей? відповідайте Мені.
Вони міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
а сказати: від людей – боялись народу, бо всі вважали, що Іоанн воістину був пророк.
І сказали у відповідь Іісусові: не знаємо. Тоді Іісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
Євангеліє від Марка,
Глава 11
Апостол
Всяка душа хай буде покірна вищій владі, бо нема влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені.
Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осудження.
Бо начальствуючі страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї, бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч: він Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло.
І тому треба підкорятися не тільки із страху покарання, але й по совісті.
Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті.
Отож віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому оброк – оброк; кому страх – страх; кому честь – честь.
Не залишайтесь винними нікому нічим, крім взаємної любові; бо хто любить другого, той виконав закон.
Бо заповіді: не перелюбствуй, не убивай, не кради, не лжесвідчи, не побажай чужого і інші полягають у цьому слові: люби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18).
Любов не робить ближньому зла; отож любов є виконання закону.
Так робіть, знаючи час, що вже пора нам від сну прокинутися. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували.
Ніч минула, а день наблизився: отож відкинемо діла темряви і зодягнемось у зброю світла.
Як удень, будемо поводитись благопристойно, не в розгулах і п’янстві, не в перелюбстві і розпусті, не в сварливості і заздрості; а зодягніться в Господа нашого Іісуса Христа, і піклування про плоть не перетворюйте на похоті.
Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 13
Старий Заповіт
Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до Аарона, до його синів та до всіх синів Ізраїля і скажи їм: Ось що звелів Господь, мовлячи: Якщо якийсь чоловікo з ізраїльських синів заріже теля, вівцю чи козу в таборі, чи то заріже їх поза табором, а не приведе до входу в намет свідчення, щоб принести їх у всепалення або в жертву спасіння Господу, щоб були прийнятні на приємні пахощі, чи заріже їх поза його межами й не приведе до входу в намет свідчення, щоб принести в дар Господу перед Господнім наметом, – то тому чоловікові буде зараховано кровопролиття; він пролив кров, – тож нехай та душа буде вигублена зі свого народу. Це – щоб ізраїльські сини приносили свої жертви, які вони різатимуть у полях, – вони приноситимуть їх Господу до входу в намет свідчення, до священика, і жертвуватимуть їх Господу як жертву спасіння. А священик нехай виллє кров довкола на жертовник перед Господом, при вході в намет свідчення, і принесе жир на приємні пахощі Господу. І хай вони більше не приносять своїх жертв марним ідолам, йдучи слідом за якими, вони чинять розпусту. Це буде вам вічним законом для ваших поколінь.
Далі скажеш їм: Кожна людинаp з ізраїльських синів чи з синів захожих, що проживають серед вас, яка звершуватиме всепалення чи жертву, і не принесе їх до входу в намет свідчення, щоб звершити їх для Господа, – така людина буде вигублена зі свого народу.
Кожна людинаq з ізраїльських синів чи з-поміж захожих, що проживають серед вас, яка вживатиме в їжу якусь кров, – Я зверну Своє обличчя проти такої душі, що вживає в їжу кров, і вигублю її з-посеред її народу. Бо душа кожного тіла – це його кров, – тож Я дав її вам, щоб на жертовнику звершувати викуплення за ваші душі. Бо його кров є викупленням за душу. Через це Я сказав ізраїльським синам: Жодна душа з-поміж вас хай не вживає в їжу кров, і захожий, який проживає серед вас, також хай не вживає в їжу кров.
Кожна людинаr з ізраїльських синів чи з-поміж захожих, що проживають серед вас, яка вполює дичину, – звіра або птаха, який їсться, – нехай випустить з нього кров і засипле її землею. Бо душа кожного тіла – це його кров. Тому Я сказав ізраїльським синам: Не вживайте в їжу кров з ніякого тіла, бо душа кожного тіла – це його кров. Кожний, хто її споживає, буде вигублений. Кожна душа з корінних жителів чи з захожих, яка їстиме мертвечину чи здобич хижака, нехай випере свій одяг і помиється водою, – й до вечора буде нечистою, а тоді стане чистою. Якщо ж вона не випере одягу й не помиє тіла водою, то візьме на себе гріх.
Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 17
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії