Читання дня
Євангеліє
І, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.
Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, хай підуть у селища і куплять собі їжу.
Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
І звелів народові сісти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні – народові.
І їли всі і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять повних кошиків;
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловік, крім жінок та дітей.
І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.
Євангеліє від Матфея
Глава 14, вірші 14-22
Апостол
Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділень, а щоб ви з’єднані були в одному дусі та в одних думках.
Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.
Я розумію те, що у вас говорять: я – Павлів; я – Аполлосів; я – Кифін; а я – Христовий.
Хіба ж розділився Христос? хіба Павел розп’явся за вас? чи в ім’я Павлове ви хрестилися?
Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Кріспа та Гаія, щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я.
Хрестив же і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.
Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.
Бо слово про хрест для тих, хто гине, безумство є, а для нас, хто спасаємось,– сила Божа.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 1, вірші 10-18
Старий Заповіт
Лінивий прирівняний до нечистого каменя, і кожний сичатиме на його безчестя.
Лінивого прирівняли до купи гною, кожний, хто підносить його, стрясе рукою.
Сором батьків – у народженні не настановленого, а дочка – на втрату.
Розумна дочка успадкує її чоловіка, а та, що себе соромить, – на смуток тому, хто породив.
Батька і чоловіка соромить смілива, і обома буде в непошані.
Невчасна розповідь – музика під час плачу, а биття і напоумлення – мудрість у кожний час.
Діти, що в доброму житті мають їжу, заховають нешляхетність власних батьків.
Діти, що вихваляються погордою і невихованістю, опоганюють шляхетність свого роду.
Хто повчає безумного, – він, як той, що зліплює черепки, чи той, що будить сплячого з глибокого сну.
Хто розповідає тому, хто дрімає, – наче хто розповідає дурному, і на кінець він скаже: Що є?
Над мертвим – плач, бо він втратив світло, і над дурним – плач, бо втратив розум. Солодкий плач над мертвим, бо він спочив, а життя дурного гірше від смерті.
Плач над мертвим – сім днів, а над дурним і безбожним – усі дні його життя.
Не множ слово з безумним і не ходи до нерозумного. Бо він, будучи нерозумним, зневажить усе, що твоє. Стережися його, щоб ти не мав труду і не опоганився в його зрушенні. Відхилися від нього, і знайдеш спочинок, і не будеш змучений його безумністю.
Що тяжче від свинцю? І яке його ім’я, хіба не дурний?
Легше нести пісок, сіль і залізну руду, ніж безумного чоловіка.
Дерев’яна в’язь, злучена в будові, під час трясіння не розійдеться. Так серце, зміцнене розумною порадою, у часі не налякається.
Серце, основане на пізнанні розуму, – як прикраса-ліпка тинькованої стіни.
Камінчики, що лежать на висоті напроти вітру, не встояться. Так боязливе серце безумного в роздумуванні не встоїть проти всякого страху.
Хто вколовся в око, видасть сльози, а хто вколовся в серце, виказує розуміння.
Хто кидає камінь на птахів, їх відлякує, а хто зневажає друга, той розірве дружбу.
Якщо витягнеш меча проти друга, не трать надії, бо є поворот.
Якщо відкриєш уста проти друга, не бійся, бо є переміна. Лише від погорди, гордості, відкриття тайни і рани омани, – від цих втече кожний друг.
Придбай надію в бідноті з ближнім, щоб ти разом наситився його благами. У час скорботи залишайся з ним, щоб ти успадкував у його спадку. Не будь тим, що постійно не зважає на записане, і не дивуйся багатому, що не має розуму.
Перед вогнем – подих з печі й дим: так зневаги – перед кров’ю.
Не застидаюся оборонити друга і не сховаюся від його обличчя,
і якщо мені припаде через нього зло, кожний, хто чує, берегтиметься від нього.
Хто дасть сторожу моїм устам і розумну печать моїм губам, щоб я не впав через них, і мій язик мене не погубив?
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 22.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії