Читання дня
Євангеліє
Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.
Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.
Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.
Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.
Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,
щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв’язали Його,
і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.
Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.
А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.
Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.
Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.
Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?
Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б’єш Мене?
Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященника Каіафи.
А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?
Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.
Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–
щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?
Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?
Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.
Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.
Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.
Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
Євангеліє від Іоанна,
Глава 18
Апостол
Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Іісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?
Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі.
Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.
Хіба ми не маємо влади їсти і пити?
Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?
Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?
Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?
Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?
Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог?
Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?
Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.
Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? що ті, які служать жертовнику, беруть долю від жертовника?
Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовіствування.
Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.
Бо коли я благовіствую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, якщо не благовіствую!
Бо якщо роблю це добровільно, то матиму нагороду; а якщо недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.
За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовіствую про Христа безкорисливо, не користуючись моєю владою в благовіствуванні.
Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;
для тих, що не мають закону,– був як такий, що не має закону (не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу), щоб придбати тих, які не мають закону;
для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.
Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.
Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один одержує нагороду? Так біжіть, щоб одержати.
Усі подвижники стримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного.
І тому я біжу не так, як на невірне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 9
Старий Заповіт
Ізраїльські сини рушили далі й отаборилися на заході Моава, біля Йордану, напроти Єрихона. І коли Валак, син Сепфора, побачив усе, що вчинив Ізраїль аморейцеві, то Моав дуже злякався народу, бо той був численним; і занепав духом Моав від вигляду ізраїльських синів. І сказав Моав мідійській раді старійшин: Тепер ця громада виїсть усіх, хто довкола нас, як виїдає віл траву на рівнині. А Валак, син Сепфора, був у ту пору царем Моава. І він послав послів до Валаама, сина Веора із Фатура, що біля ріки, на землі синів його народу, аби покликати його такими словами: Ось, з Єгипту вийшов народ і ось, вкрив поверхню землі й став табором поруч зі мною. Тож тепер прийди і прокляни мені цей народ, бо він сильніший за нас. Може, спроможемося побити декого з них і вигнати їх із землі. Бо я знаю, що, кого ти поблагословиш, той – благословенний, а кого ти проклянеш, той – проклятий. Тож моавська рада старійшин і мідійська рада старійшин пішли, а в їхніх руках – дарунки за чаклунство, і прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Валака. А він сказав їм: Перебудьте тут ніч, і я передам вам справу, як скаже мені Господь. Тож князі Моава залишалися у Валаама. І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Хто ці люди, які з тобою? А Валаам сказав Богові: Валак, син Сепфора, царя Моава, послав їх до мене, кажучи: Ось, вийшов народ з Єгипту, і ось, вкрив поверхню землі, і став табором поруч зі мною. А тепер приходь і прокляни його мені! Можливо я зможу розбити його і вигнати його із землі. І сказав Бог Валаамові: Не підеш з ними і не проклинатимеш народ, бо він – благословенний! Уставши вранці, Валаам сказав князям Валака: Поспішайте назад до вашого володаря. Бог не дозволяє мені йти з вами! Тож князі Моава встали, пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам приходити до нас. Тоді Валак знову послав старійшин – у більшій кількості й поважніших за тих. Вони пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак, син Сепфора: Благаю тебе, не вагайся прийти до мене! Бо Я дійсно виявлю тобі шануj, і все, що лише скажеш, зроблю для тебе. Тож приходь і прокляни мені цей народ! Валаам відповів і князям Валака сказав: Хоча б Валак дав мені повний свій дім срібла та золота, то і тоді я не зміг би порушити наказу Господа Бога, щоби зробити те – мале чи велике у моєму розумі. А тепер залишіться тут і цієї ночі, – дізнаюся, що продовжить Господь мені говорити. Уночі ж Бог прийшов до Валаама і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то встань і слідуй за ними. Але виконаєш тільки те слово, яке Я сповіщу тобі. Тож Валаам, вставши вранці, засідлав свою ослицю і пішов з князями Моава. Та Бог запалав гнівом через те, що він пішов, і Божий ангел постав, щоб перешкодити йому. А він сидів на своїй ослиці, і двоє його рабів подорожували з ним. Коли ослиця побачила Божого ангела, який з оголеним мечем у руці стояв напроти на дорозі, то ослиця звернула з дороги і вийшла на поле. Тож він, щоб повернути її на дорогу, ударив ослицю палицею. А Божий ангел став у проході між виноградниками: огорожа з цього боку й огорожа з того боку. Ослиця, побачивши Божого ангела, притиснулася до стіни та й защемила ногу Валаама. І він далі продовжував бити її. А Божий ангел перейшов далі і став у вузькому місці, в якому неможливо було звернути ні праворуч, ні ліворуч. Ослиця ж, побачивши Божого ангела, лягла під Валаамом. Тоді Валаам розлютився та й ще раз вдарив ослицю палицею. Після цього Бог відкрив уста ослиці, й вона промовила до Валаама: Що я зробила тобі, що ось уже втретє вдарив мене? А Валаам сказав ослиці: Бо ти поглумилася з мене! Коли б я мав меч у своїй руці, я б тебе зараз вбив! Тоді ослиця каже Валаамові: Хіба я не твоя ослиця, на якій їздиш від своєї молодості аж до сьогодні? Чи хоч коли-небудь виявила я неповагу до тебеk таким чином? Він же відповів: Ні. І Бог відкрив очі Валаамові, і він бачить Божого ангела, який стоїть на дорозі, а в його руці – оголений меч. Схилившись, він поклонився своїм обличчям. А Божий ангел йому сказав: Чому ось уже втретє вдарив ти свою ослицю? Гляди, я вийшов, щоб протистояти тобі, бо твій шлях – недобрий переді мною. Ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось уже втретє. І якщо б вона не звернула, я зараз убив би тебе, а її залишив при житті. У відповідь Валаам сказав Господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти стояв на дорозі напроти мене! Тепер же, якщо тобі не подобається, я повернуся! Та Божий ангел сказав Валаамові: Іди з цими людьми! Тільки будеш остерігатися, щоб слово, котре я скажу тобі, – саме його проголосити. І Валаам пішов з князями Валака. Коли Валак почув, що йде Валаам, то вийшов йому назустріч до міста Моава, що на околицях Арнона, на межі околиць. І сказав Валак Валаамові: Хіба я не посилав по тебе, щоб тебе покликали? Чому ти не приходив до мене? Чи справді я не зможу вшанувати тебе? А Валаам відповів Валакові: Ось, я прийшов до тебе тепер! Чи здатний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог в мої уста, – саме його промовлятиму! І Валаам з Валаком пішли, вони пішли до міст і сіл. Валак приніс у жертву овець та бичків і послав їх Валаамові та князям, які були з ним. І сталося, вранці Валак, узявши Валаама, вивів його до стовпа Ваала і звідти показав йому деяку частину народу.
Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 22
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії