Читання дня
Євангеліє
Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.
І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,
і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.
Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.
Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!
Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.
Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.
Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.
І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.
Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.
Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи Гаввафа.
Тоді була п’ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!
Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Іісуса і повели.
І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;
там розп’яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.
Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.
Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп’ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.
Первосвященники ж іудейські сказали Пілатові: не пиши: Цар Іудейський, але що Він говорив: Я Цар Іудейський.
Пілат відповів: що я написав, те написав.
Воїни ж, коли розп’яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху,
і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21,19). Так воїни і зробили.
Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.
Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.
Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!
Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А як тоді була п’ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.
І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп’ятого з Ним.
А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.
Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.
І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.
Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).
Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).
Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.
Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.
І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.
На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.
Там поклали Іісуса заради п’ятниці іудейської, тому що гроб був близько.
Євангеліє від Іоанна,
Глава 19
Апостол
Не хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море;
і всі хрестилися в Мойсея в хмарі і в морі;
і всі споживали ту саму духовну їжу;
і всі пили те саме духовне пиття, бо пили із духовного грядущого каменя; камінь же був Христос.
Та не про багатьох з них благоволив Бог, тому вони загинули в пустині.
А це були образи для нас, щоб ми не були похотливі до злого, як були похотливі вони.
Не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: люди сіли їсти й пити, і встали, щоб грати (Вих. 32,6).
Не станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі (Чис. 25,1,9).
Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій (Чис. 21,6).
Не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від губителя (Чис. 14,37).
Усе це сталося з ними як образ, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків.
Тому, хто думає, що він стоїть, хай бережеться, щоб не впасти.
Вас спіткала спокуса не інша, тільки людська; і вірний Бог, Котрий не попустить вам, щоб ви були спокушені над силу, але в час спокушування дасть і полегшення, щоб ви могли перенести.
Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння.
Я кажу вам як розумним: самі розсудіть те, про що говорю.
Чаша благословіння, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крові Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового?
Один хліб, і нас багато одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба.
Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника?
Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська щонебудь значить?
Ні, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами.
Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської.
Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Нього?
Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає.
Хай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього.
Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісті;
бо Господня земля і те, що наповнює її (Пс. 23,1).
Якщо хтось з невірних запросить вас, і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісті.
Але якщо хтось скаже вам: це ідоложертовне,– то не їжте заради того, хто сказав вам і заради совісті. Бо Господня земля і те, що наповнює її.
А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо для чого моїй свободі бути судимою чужою совістю?
Якщо я з вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую?
Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу.
Не подавайте спокуси ні іудеям, ні еллінам, ні церкві Божій,
тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користі, а користі багатьох, щоб вони спаслися.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 10
Старий Заповіт
А Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. Тож Валак зробив так, як сказав йому Валаам: приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику. І сказав Валаам Валакові: Стій біля своєї жертви, а я піду, – можливо для зустрічі мені з’явиться Бог, – і слово, яке мені виявить, я звіщу тобі. Тож Валак став біля своєї жерти, а Валаам пішов запитати Бога, пішов прямо. І з’явився Бог Валаамові; і сказав Йому Валаам: Сім жертовників приготував я і поклав по бичкові й баранові на кожному жертовнику. І Бог вклав слово в уста Валаама, і промовив: Повернувшись до Валака, так йому скажеш! Тож він повернувся до нього, а той стояв біля своїх всепалень, і всі князі Моава були з ним. На ньому був Божий Дух, і, скориставшись соєю притчею, Валаам сказав: З Месопотамії послав за мною Валак, моавський цар, з гір сходу: Прийди і прокляни мені Якова, – прийди і наведи мені прокляття на Ізраїля! Як же я прокляну того, кого Господь не проклинає? Або як накликатиму прокляття на того, на кого Бог не накликає прокляття? Адже з вершин гір побачу його, і з узгір’їв спостерігатиму за ним. Ось народ поселиться окремо, і між народами/ язичниками не буде числитися. Хто полічив нащадків Якова і хто перерахує громади Ізраїля? Нехай моя душа помре серед праведних душ, і нехай мої нащадки будуть, як їхні нащадки! Тоді Валак сказав Валаамові: Що ти мені наробив? Я тебе покликав, щоб проклясти моїх ворогів, а ти, ось, навіть їх поблагословивl! А Валаам відповів Валакові: Хіба я не повинен говорити тільки те, що Бог вкладе в мої уста? Тоді Валак промовив до нього: Давай ідемо ще зі мною на інше місце, звідки не побачиш його всього, – хіба якусь його частину побачиш, а всього не побачиш. Прокляни його мені звідти! І він взяв його на галявину для спостереження, на вершину Тесаної скелі й збудував там сім жертовників, і приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику. І сказав Валаам Валакові: Стій біля своєї жертви, а я піду запитати Бога. Бог зустрів Валаама і вклав слово в його уста, і сказав: Повертайся до Валака і ось так промовлятимеш. І той повернувся до нього. А він стояв біля свого всепалення й усі князі Моава були з ним. І Валак запитав його: Що сказав Господь? Скориставшись соєю притчею, Валаам сказав: Встань, Валаче, та послухай! Прислухайся, свідку, сину Сепфора! Бог не подібний до людини, щоб бути обманутим, Він – не як людський син, щоб Його залякати погрозами. Хіба Він, сказавши, не зробить? Скаже – і не дотримає? Ось я одержав наказ: благословити! І я благословлятиму – і не ухилюся! Не буде лиха в Якова, і не буде видно страждань в Ізраїлі. Господь Бог – з ним, слава володарів – у ньому. Бог, – Той, Хто вивів їх з Єгипту, – для них – наче слава однорога. Адже немає віщування в Якові, ні чаклування в Ізраїлі. Але в належний час буде сказано Якову та Ізраїлеві, що звершить Бог. Ось народ, мов левеня, встане і, як лев, піднесеться. Він не ляже, доки не пожере здобич і не нап’ється крові смертельно поранених! Та Валак сказав Валаамові: Ти краще взагалі не проклинайm мені його, аби жодним чином його не поблагословити. А Валаам у відповідь сказав Валакові: Хіба я не говорив тобі, що слово, яке скаже Бог, – його виконуватиму? Тоді Валак сказав Валаамові: Давай ідемо! Я візьму тебе в інше місце, – можливо сподобається Богові, – прокляни мені його звідти! І Валак узяв Валаама на вершину Фоґора, що простягається до пустелі. А Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. Тож Валак зробив так, як сказав йому Валаам, і приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику.
Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 23
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії