Читання дня
Євангеліє
Коли ж почув Іісус, що Іоанн відданий під варту, пішов у Галілею.
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
щоб збулося сказане пророком Ісаією, який говорить:
земля Завулонова і земля Неффалимова, за Іорданом на шляху приморському, Галілея язичницька,
народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смертній, засяяло світло (Іс. 9,1–2).
З того часу почав Іісус проповідувати й говорити: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.
Євангеліє від Матфея,
Глава 4, вірші 12-17
Апостол
Кожному ж з нас дана благодать у міру дару Христового.
Тому й сказано: піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям (Пс. 67,19).
А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?
Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.
І Він поставив одних Апостолами, інших пророками, інших Євангелістами, інших пастирями та вчителями,
на довершення святих, на діло служіння, для творення Тіла Христового,
аж доки всі прийдемо до єдності віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного віку Христового.
Послання до єфесян святого апостола Павла,
Глава 4, вірші 7-13
Старий Заповіт
Ханаанський цар Араду, який жив біля пустелі, почув, що Ізраїль пішов дорогою Атарім, і вступив у війну з Ізраїлем, і він узяв декого з них у полон. Тоді Ізраїль дав клятву Господу, і сказав: Якщо передаси цей народ мені в руки, то його та його міста зроблю закляттям (на знищення). І вислухав Господь голос Ізраїля, і передав ханаанців у його руки, і їх та їхні міста він зробив закляттям. І назвали те місце: Закляття. Далі вони, вирушивши від гори Ор, дорогою Червоного моря обійшли землю Едому. Та народ виявив малодушність у дорозі. І народ почав нарікати на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб набрид нашій душі. І Господь послав на народ смертоносних зміїв, які кусали народ, і багато людей з ізраїльських синів померло. І тоді народ, прийшовши до Мойсея, сказав: Згрішили ми, бо нарікали на Господа і на тебе! Помолися ж до Господа, і нехай Він забере від нас зміїв! І Мойсей помолився до Господа за народ. А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою.¶ Ізраїльські сини вирушили далі й отаборилися в Овоті. З Овота вони відправилися й отаборилися в Ахелґаї, з другої сторони пустелі, що напроти Моава, – на схід сонця. Звідти вони рушили й отаборилися в долині Заред. А звідти вийшли й отаборилися на другому боці Арнону – в пустелі, що підходить до кордонів аморейців, оскільки Арнон – границя Моава, – між Моавом та між Амореєм. Тому і говориться в книзі Господньої війни: Запалив Зоова, і струмки Арнона, і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить біля границь Моава. А звідти видніється Криниця. Це – Криниця, про яку сказав Господь Мойсеєві: Збери народ, і Я дам їм води напитися. Тоді заспівав Ізраїль ось цю пісню біля Криниці: Починайте співати про неї! Криницю викопали володарі, – в камені прорубали її царі народів у своєму царстві, коли вони володіли ними! А від Криниці вони подалися до Мантанаїна, від Мантанаїна – до Нааліїла, від Нааліїла – до Вамота. А від Вамота – до долини, що є на рівнині Моава, з вершини різаного каменю, зверненого в бік пустелі. Тоді Мойсей послав послів до Сіона, аморейського царя, з мирними словами, кажучи: Ми пройдемо через твою землю. Підемо дорогою, не звернемо ні на поле, ні на виноградники, не будемо пити води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої володіння. Та Сіон не дозволив Ізраїлеві перейти через свої кордони. Сіон зібрав увесь свій народ, виступив і вишикувався до бою з Ізраїлем в пустелі, – він прибув до Ясси, і вишикувався до бою з Ізраїлем. Та Ізраїль розгромив його вістрям меча, і повністю заволодів його землею від Арнона до Явока, аж до синів Аммана, бо Язер – це кордон амманових синів. Ізраїль захопив усі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах аморейців, у Есевоні та в усіх прилягаючих до нього поселеннях. Адже Есевон – це місто Сіона, царя аморейців, – він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона. Через це кажуть ті, хто говорить загадками: Приходьте до Есевона, щоби було збудоване і -облаштоване місто Сіона. Бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я – з міста Сіона. І він пожер усе аж до Моава, і поглинув стовпи Арнона. Горе тобі, Моаве! Ти загинув, народе Хамоса! Віддані їхні сини, щоб врятуватися, а їхні дочки – полонянки царя аморейців – Сіона. І їхні нащадки загинуть – від Есевона до Девона, і жінки ще далі розпалили вогонь проти Моава. Тож Ізраїль оселився в усіх містах аморейців. І тоді Ізраїль заселив усі міста аморейців. І послав Мойсей, щоб оглянули Язир; і взяли його та його поселення, і вигнали аморейця, який був/ перебував там. Повернувшись, вони пішли дорогою до Васана. А Оґ, цар васанський, і весь його народ вийшли їм назустріч, на війну – до Едраїна. Та Господь сказав Мойсеєві: Не бійся його, бо в твої руки передав Я його і весь його народ, і всю його землю, і вчиниш з ним так, як зробив ти Сіонові – цареві аморейців, який жив у Есевоні. І він побив його та його синів, і весь його народ, – аж не залишилося жодного живого. І вони заволоділи їхньою землею.
Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 21
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії