Читання дня
Євангеліє
Сказав же Господь і учням Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно;
і, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? дай звіт про управительство твоє: бо ти не можеш більше керувати.
Тоді управитель сказав сам в собі: що мені робити? господар мій відбирає в мене управління домом: копати не можу, просити соромлюсь;
знаю, що зробити, щоб прийняли мене в свої доми, коли буду усунутий від управління домом.
І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
Він сказав: сто мір олії. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
І похвалив господар управителя невірного, що розсудливо зробив; бо сини віку цього здогадливіші синів світла в роді своїм.
І Я кажу вам: здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому невірний і у великому.
Отже, якщо ви в неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
І якщо не були вірні в чужому, хто вам дасть ваше?
Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному виявлятиме старанність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзотне перед Богом.
Закон і пророки до Іоанна; з цього часу Царство Боже благовіствується, і всякий зусиллям входить у нього.
Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону пропаде.
Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.
Один чоловік був багатий, одягався в порфіру і віссон** і щодня розкішно бенкетував.
Був також один убогий, на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача, і пси, приходячи, лизали струпи його.
Прийшов час вмерти вбогому і віднесений був Ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його
і, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме! змилосердься наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
Але Авраам сказав: чадо! згадай, що ти одержав уже добре твоє в житті твоєму, а Лазар – зле; отже, тепер він тут утішається, а ти страждаєш;
і до всього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, так само звідти до нас не переходять.
Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого,
бо в мене є п’ять братів; хай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; хай слухають їх.
Він же сказав: ні, отче Аврааме! але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
Євангеліє від Луки,
Глава 16
Апостол
Отже, коли є яке втішання у Христі, коли є яка відрада любові, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і співчутливість,
то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту ж любов, будьте однодушні та однодумні;
нічого не робіть з любові до суперечок або чванливості, але в смиренномудрості вважайте один одного вищим за себе.
Не про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,
бо у вас повинні бути ті самі почування, які і у Христі Іісусі:
Він, будучи образом Божим, не вважав за посягання бути рівним Богові;
але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;
смирив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної.
Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,
щоб перед іменем Іісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і преісподніх,
і всякий язик сповідував, що Господь Іісус Христос у славу Бога Отця.
Отже, улюблені мої, як ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутності, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння;
тому що Бог створює в вас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.
Усе робіть без нарікання й сумніву,
щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими, непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,
зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не марно подвизався і не марно трудився.
Але якщо я і стаю жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радуюсь і співрадію усім вам.
Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.
Надіюсь же в Господі Іісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.
Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.
Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Іісусу Христу.
А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовіствуванні.
Отож я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.
Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.
А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродіта, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,
бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.
Бо він був хворий при смерті, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалась мені печаль до печалі.
Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, і я був менше засмучений.
Прийміть же його в Господі з усякою радістю, і таких майте в повазі,
бо він за діло Христове близький був до смерті, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити недостаток ваших послуг мені.
Послання до филипійців святого апостола Павла,
Глава 2
Старий Заповіт
І після цього встав Натан, щоб пророкувати в дні Давида.
Як жир, відділений від жертви спасіння, так Давид від синів Ізраїля.
Він забавлявся між левами, як між козлами, і між ведмедями, як між ягнятами овець.
У своїй молодості, хіба він не вбив велетня і зняв погорду з народу, коли простягнув руку з каменем пращі, щоб скинути гордість Голіафа?
Адже він закликав до Господа Всевишнього, і Він дав його правиці силу погубити сильного чоловіка в бою, підняти ріг1 свого народу.
Так його прославили в десятках тисяч і хвалили його Господніми благословеннями, коли він носив вінець слави.
Бо він вигубив ворогів довкола і присмирив филистимців, противників, аж до сьогодні розбив їхній ріг.
У всякому своєму ділі дав прославляння Святому Всевишньому словом слави. Усім своїм серцем оспівав і полюбив Того, Хто його створив.
І поставив співців перед жертовником, і члени насолоджувалися їхнім голосом. Тож кожного дня співатимуть свої пісні.
Поклав гарний порядок на свята і прикрасив часи до закінчення, коли вони хвалили Його святе Ім’я, і щоб від ранку видавали звук освячення.
Господь забрав його гріхи і підняв його ріг навіки, і дав йому завіт царів і престол слави в Ізраїлі.
Після нього встав розумний син і через нього поселився на широті.
У дні миру зацарював Соломон, якому Бог дав спокій довкола, щоб він поставив дім Його Імені та приготував святе навіки.
Яким мудрим ти став у твоїй молодості, і ти, як ріка, наповнився розумності.
Твоя душа покрила землю, і ти наповнив її притчами загадок.
Твоє Ім’я пішло до островів далеко, і ти був улюблений за твій мир.
У піснях, притчах, оповіданнях і в поясненнях тобою були вражені країни.
В Імені Господа Бога, що називається Богом Ізраїля, ти зібрав золото, як олово, і ти помножив срібло, як свинець.
Ти нахилив свої боки до жінок, і ти був здоланий твоїм тілом.
Ти поставив пляму на твоїй славі, і ти опоганив твоє насіння, щоб навести гнів на твоїх дітей і бути вколеним за твою нерозумність,
щоби були два царства, і з Єфрема почати бунтівниче царство.
Та Господь не залишив Своє милосердя і не знищив Своїх слів, не залишив Свого вибраного нащадка і не знищив насіння, що його полюбило. І Він дав останок Якову і Давидові – корінь з нього.
І Соломон спочив після батьків, і залишив по собі зі свого насіння безумність народу і Ровоама з малим розумом, який відвів народ через свою раду.
І був Єровоам, син Навата, який привів Ізраїля до гріха і дав Єфремові дорогу гріха. І дуже розмножилися їхні гріхи, щоб вони відійшли з їхньої землі.
І вони шукали все нікчемне, аж доки на них не прийшла помста.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 47.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії