Пастирська конституція про церкву в сучасному світі “Gaudium et Spes” – один з підсумкових документів ІІ Ватиканського собору, прийнятий у останній день Собору, 7 грудня 1965 року. Робота над текстом почалася ще до засідань Собору, коли папа Іван ХХІІІ ініціювал обговорення відповіді церкви на гострі виклики середини ХХ століття, якими стали ІІ Світова війна та Холодна війна, колоніалізм та расизм, економічна нерівність тощо. Документ неодноразово перероблявся під час Собору, і набув остаточного вигляду вже за іншого папи – Павла VI. Під час процедури голосування за документ віддали свої голоси 2307 делегатів Собору, і лише 75 не підтримали його.
Пастирська конституція “Gaudium et Spes” стала першим соборним документом, який був адресований не лише вірним католицької церкви, а й усім людям, і є своєрідною проекцією церковного вчення на сучасний світ, описує роль церкви в світі, ставлення церкви до того позитивного й негативного, що породив світ на момент середини ХХ століття. Документ складається з передмови, вступу, двох частин та висновків. У першій частині йдеться про необхідність для католицької церкви бути присутньою в світі та брати на себе за нього відповідальність, а також визнається, що церква може багато чому навчитися у інших конфесій. Друга частина описує конкретні проблеми, на які слід звернути увагу, зокрема, становище сім’ї, розвиток культури, економіка й політика, питання війни та миру. Розділ 5 другої частини присвячений питанням миробудівництва, уникнення війн і розбудови міжнародного співтовариства, яке підтримуватиме мирні відносини між націями.