Читання дня
Євангеліє
Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п’ять критих ходів.
У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
Не приймаю слави від людей,
але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, його приймете.
Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
Євангеліє від Іоанна,
Глава 5
Апостол
У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх вдовиць у щоденному роздаванні потрібного.
Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учнів, сказали: не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.
Отже, браття, виберіть зпоміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу,
а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова.
І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і вибрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Николая антіохійця, наверненого з язичників;
їх поставили перед Апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.
І ширилося слово Боже, і дуже збільшувалось число учнів в Ієрусалимі; і дуже багато священників скорилося вірі.
А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі.
Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Кілікії і Асії сперечалися зі Стефаном;
та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив.
Тоді вони намовили декого сказати: ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога.
І підбурили народ і старійшин і книжників і, напавши, схопили його і привели в синедріон.
І поставили лжесвідків, які говорили: цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон.
Бо ми чули, як він казав, що Іісус Назорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм.
І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице Ангела.
Діяння апостолів,
Глава 6