Читання дня
Євангеліє
Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.
І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх; тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.
Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).
Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.
І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.
Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
Був тоді у них відомий в’язень, званий Варавва; отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?
Бо знав, що видали Його через заздрість.
Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.
Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп’ятий.
Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп’ятий.
Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.
Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію*, зібрали на Нього весь полк і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю; і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський! і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп’яття.
Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.
А ті, що розп’яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;
і, сидячи, стерегли Його там;
і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.
Тоді розп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми
і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього; уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.
Також і розбійники, розп’яті з Ним, ганьбили Його.
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
А близько дев’ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити; а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з’явились багатьом.
Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому; між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім’я Йосиф, який також вчився в Іісуса; він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло; і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею* і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.
На другий день, що після п’ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну; отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.
Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
Євангеліє від Матфея,
Глава 27
Апостол
Отож я, в’язень заради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані,
з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного любов’ю,
прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру.
Одне тіло і один дух, як ви й покликані до однієї надії покликання вашого;
один Господь, одна віра, одне хрещення,
один Бог і Отець усіх, Котрий над усіма, і через усіх, і в усіх нас.
Кожному ж з нас дана благодать у міру дару Христового.
Тому й сказано: піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям (Пс. 67,19).
А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?
Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.
І Він поставив одних Апостолами, інших пророками, інших Євангелістами, інших пастирями та вчителями,
на довершення святих, на діло служіння, для творення Тіла Христового,
аж доки всі прийдемо до єдності віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного віку Христового;
щоб ми не були вже дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання,
а істинною любов’ю всі зростали в Того, Котрий є глава Христос,
з Котрого все тіло, яке складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує прирощення для створення самого себе в любові.
Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,
будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього.
Вони, дійшовши до бездушності, віддалися розпусті так, що чинять всяку нечистоту з ненаситністю.
Але ви не так пізнали Христа;
тому що ви чули про Нього і в Ньому навчились,– бо істина в Іісусі,–
відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях,
а обновитися духом розуму вашого
і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.
Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.
Гніваючись, не грішіть: хай сонце не зайде у гніві вашому;
і не давайте місця дияволові.
Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто в потребі.
Ніяке гниле слово хай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають.
І не ображайте Святого Духа Божого, Яким покладено на вас печать в день викуплення.
Усяке роздратування і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою хай будуть знищені у вас;
а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.
Послання до єфесян святого апостола Павла,
Глава 4
Старий Заповіт
І довершені були небо та земля, і повне їхнє впорядкування. І закінчив Бог шостого дня Свої діла, котрі робив, і відпочив сьомого дня від усіх Своїх діл, котрі створив. І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в той день відпочив від усіх Своїх діл, які почав Бог творити.
Це книга походження неба та землі, коли це сталося, – того дня, в який Бог створив небо і землю, і всяку польову зелень – перше, ніж з’явилася на землі, й усяку польову рослинність – перше, ніж посходила: тому що не дав Бог дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю. Та із землі виходило джерело й зрошувало всю поверхню землі. І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою. І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, й оселив там людину, яку створив. І ще виростив Бог із землі всякі дерева – гарні на вигляд і придатні для їжі, дерево життя посеред раю і дерево, що дає знання добра і зла.
А з Едему виходить ріка, щоби зрошувати рай; звідти вона розділяється на чотири рукави. Назва одного – Фісон: він протікає повз всю Евілатську землю – там, де є золото; золото тієї землі добре, і там є гранат і зелений камінь. А назва другої ріки – Ґеон: це та, що протікає повз всю землю Ефіопії. Третя ріка – Тигр: вона тече напроти ассирійців. Четверта ж ріка – Євфрат.
І взяв Господь Бог людину, яку створив, і оселив її в раю, щоб обробляти його та доглядати. І заповів Господь Бог Адамові, кажучи: Плоди з усякого дерева, що в раю, вживатимеш у їжу. А з дерева пізнання добра й зла – не їжте з нього: у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помретеa!
І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створімо для нього помічника – такого, як він. І створив Бог ще із землі всіх польових звірів, і всіх небесних птахів; Він привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як назвав Адам кожну живу душу, – так вона і звалася. І дав Адам назви всім тваринам, всім небесним птахам і всім польовим звірам, та Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього. Тож Бог наслав глибокий сон на Адама, і той заснув. І Бог взяв одне з його ребер, а його місце заповнив тілом. Ребро, яке взяв у Адама, Господь Бог перетворив на жінку і привів її до Адама. І сказав Адам: Це тепер кістка з моїх кісток і тіло з мого тіла! Вона буде називатися жінкою, адже зі свого чоловіка була взята. Тому залишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, – і будуть обоє одним тілом. І були обоє нагі, – і Адам, і його жінка, – та не соромилися.
Буття,
Глава 2
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії