Читання 24 лютого

Читання дня

Євангеліє

Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано-вранці найняти робітників у свій виноградник.

І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника; а коли вийшов він коло третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла, і сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і що належатиме, дам вам. Вони пішли.

А як вийшов він знову коло шостої і дев’ятої години, зробив те саме.

Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?

Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого, і що належатиме, отримаєте.

Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх до перших.

І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.

Ті ж, які прийшли першими, думали, що вони отримають більше, але й вони одержали по динарію; і, отримавши, стали дорікати господареві дому і говорили: ці останні робили одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.

Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?

Візьми своє і йди; я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі; хіба я не вільний у своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?

Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато покликаних, та мало вибраних.

Йдучи до Ієрусалима, Іісус відкликав по дорозі дванадцять учнів одних і сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; і віддадуть Його язичникам на ганьбу і побиття і розп’яття; і на третій день воскресне.

Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, і, вклоняючись, просила чогось у Нього.

Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один по праву сторону, а другий по ліву в Царстві Твоїм.

Іісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, чи хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.

І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти у Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготовано Отцем Моїм.

Почувши це, інші десять учнів обурились на двох братів.

Іісус же, покликавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними; але між вами хай не буде так; а хто хоче між вами бути більшим, хай буде вам слугою; і хто хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом; бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох.

І коли виходили вони з Ієрихона, за Ним ішло багато народу.

І ось, двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Іісус йде мимо, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!

Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!

Іісус, зупинившись, підкликав їх і сказав: чого ви хочете від Мене?

Вони говорять Йому: Господи! щоб відкрились очі наші.

Іісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 20

Апостол

О, нерозумні галати! хто звабив вас не підкорятися істині, вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби розп’ятий у вас?

Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?

Невже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?

Так багато перетерпіли ви і невже марно? О, коли б тільки марно!

Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі?

Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність (Бут. 15,6).

Отже, знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові.

І Писання, передбачаючи, що вірою Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: в тобі благословляться всі народи (Бут. 12,3).

Отож віруючі благословляються з вірним Авраамом,

а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону (Втор. 27,26).

А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).

А закон не по вірі; але хто виконує його, той живий буде ним (Лев. 18,5).

Христос викупив нас від клятви закону, ставши за нас клятвою (бо написано: проклятий всякий, хто висить на древі) (Втор. 21,23),

щоб благословіння Авраамове через Христа Іісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обіцяного Духа.

Браття! кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.

Але Авраамові були дані обітниці і потомству його. Не сказано: і нащадкам, ніби про багатьох, а як про одного: і сім’ї твоєму, яке є Христос (Бут. 12,7).

Я говорю те, що завіту про Христа, раніше Богом утвердженого, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу (Вих. 12,40).

Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.

Для чого ж закон? Він даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця, і даний через Ангелів, рукою посередника (Вих. 19,3).

Але посередника при одному не буває, а Бог один.

Отож хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;

але Писання всіх заключило під гріхом, щоб обітниця віруючим дана була по вірі в Іісуса Христа.

А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.

Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;

коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем.

Бо всі ви – сини Божі по вірі в Христа Іісуса;

всі ви, що в Христа хрестилися, в Христа одяглися.

Нема вже іудея, ні язичника; нема раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви – одне в Христі Іісусі.

А якщо ж ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.

 

Послання до галатів святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

Ви – сини Господа, вашого Бога. Не вдавайтеся до віщування, не вистригайте лисини між своїми очима за померлим. Бо ти – святий народ для Господа, твого Бога, і Господь, твій Бог, обрав тебе, щоб ти був для Нього особливим народом з усіх народів, що на поверхні землі. Не їжте жодної гидоти. Ось худоба, яку ви можете їсти: теля з корів, ягня з овець, козеня із кіз, оленя, сарну, буйвола, дику козу, антилопу, козулю та жирафу. З-поміж усіх тварин кожну тварину, яка має роздвоєне копито і має розділені на дві частини ратиці, та яка відригує жуйку, – тих можете їсти. Однак із тих, які відригують жуйку, та з тих, які мають роздвоєні копита і мають розділені ратиці, не їстимете оцих: верблюда, зайця і дамана – бо вони відригують жуйку, та не мають роздвоєного копита, тож вони для вас нечисті; також свині, – бо вона має роздвоєне копито й має розділені ратиці копита, та не жує жуйки, тож вона для вас нечиста. Не будете їсти їхнього м’яса й не будете торкатися до їхньої мертвечини. А ось те, що ви можете їсти з усього, що живе у водах: усе, в чого є плавники й луска, можете їсти. А все, в чого немає плавників та луски, не їстимете, – воно для вас нечисте. Будь-якого чистого птаха можете їсти. А ось цих із них не будете їсти: орла, грифа, морського орла, коршака, сокола та подібних до нього; всяку ворону і подібних до неї; страуса, сову, чайку, яструба і подібних до нього; чорногуза, лебедя, ібіса, баклана, одуда, вухату сову; пелікана, сивку й подібних до неї; лиску та кажана. Усі з крилатих, що плазують, – нечисті для вас, не їжте їх. А будь-якого чистого птаха можете їсти. Не їжте жодної мертвечини. Нехай вона буде віддана пожильцеві, який проживатиме в твоїх містах, і нехай їсться; або ж продай її чужинцеві. Адже ти – святий народ для Господа, твого Бога. Не вари ягняти в молоці його матері. Рік у рік обов’язково відділяй десятинуr з усього врожаю з твого насіння, з урожаю з твого поля, і споживай це перед Господом, своїм Богом, на місці, яке Господь, твій Бог, обере, щоб там прикликалося Його Ім’я. Принось десятину свого збіжжя, свого вина, своєї олії та первістків зі своєї великої та дрібної худоби, щоб ти навчився боятися Господа, свого Бога, по всі дні. Якщо ж дорога від тебе буде далека, і ти не зможеш принести цього, тому що місце, яке Господь, твій Бог, обере, щоб там прикликалося Його Ім’я, буде далеко від тебе, – бо Господь, твій Бог, поблагословить тебе, – то продай це за гроші, візьми ці гроші в свої руки й піди на місце, яке обере Господь, твій Бог. Там витрать ті гроші на все, чого лиш забажає твоя душа, – на велику чи на дрібну худобу, на вино, на міцний напій чи на будь-що, чого лиш забажає твоя душа. Споживай це там перед Господом, твоїм Богом, і веселися, ти й твоя сім’я, та левит, який проживатиме в твоїх містах, оскільки в нього немає ні частки, ні спадщини з тобою. Через кожні три роки приноситимеш повну десятину зі свого урожаю в тому році та складатимеш її у своїх містах; і прийде левит, – бо в нього немає ні частки, ні спадщини з тобою, – і захожий, сирота та вдова, які житимуть у твоїх містах, і їстимуть та насичуватимуться, – щоб Господь, твій Бог, поблагословив тебе в усіх ділах, які ти будеш чинити.

П’ята книга Мойсея
Второзаконня,
Глава 14

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії